Мини твир що мав на увази Т.Шевченко не на своий земли

Твори генального поета несли не бувають прочитан до кнця. Що бльше пзнаш справжнього Шевченка, то бльше в його творах знаходиш незвданого. Схиляшся перед мощью його духу, характеру.
 Трагчною була його толика. Сиртство, поневряння в наймах. це в пероджиття, який вважають найсвтлшим, найщаслившим. Одна - однсенька за все життя усмшка дол - звльнення вд крпацтва. Яким треба було бути сильним цлеспрямованим, щоб за клька рокв надолужити те, що набуваться десятирччями: здобути освту, оволодти майстернстю живописца, а потм шляхом самоосвти стати одним з найосвченших людей свого часу.
 Та життя готувало йому все нов й нов випробування. 10 рокв заслання. Та зламати його герочний дух не вдалось: " Караюсь, маюсь, але... не каюсь! ".
 Як нередко люди сьогодн в срй, тяжкй буденност вдступаються вд високих деалв, черствють, байдужють, думають тльки про власний достаток. Чи ж не подвижницьким життя Шевченка, який найменше мыслив про себе? Вн завжди турбувався про люд. Власна толика? Що вона порвняно з долею рдно Втчизни? 
Мен однаково чи буду
Я жить в Укран, чи н...
Та не однаково мен, 
Як Украну зл люде
Присплять, лукав, в огн...
   Шевченко для нас - це не тльки те, що вивчають у школ, а й те, чим живуть, з чого черпають життв сили., любов до Украни.
Свою Украну любть,
Любть... во время люте,
В останню тягостную минутку
За не Господа дескатьть.
(Так кажется все.)