краса осннього лсу мн-твр плизз

Осння пора! Як заворожу вона свою красою. Але найбльш чаруючим гарним поста перед нами осннй лс.
Чудово, неначе в казц! Все навколо виблиску пд яскравими промнчиками лагдного сонечка. Вже не почуш веселих псень дзвнкоголосих пташок. З дерев повльно опада останн листя, наче пофарбоване чарвним пензлем у жовтогарячий колр. Воно замряно кружля у повльному таночку, поки тихо долетить до земл. Примно йти дорвейжкою, если пд ногами лагдно шарудить рзнобарвний килим осен. А втерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лсу примн пахощ достиглих ягд. Поважно хитають маленьк ялинки та висок сосни своми вчнозеленими верхвками, нби умиротворенно розмовляючи мж собою. Тльки свжий подих втру нколи порушу цю розмову. Аж ось у густих втках блискавично промайнула миттво сховалась руденька блочка весела сусдка всх дерев невпинна трудвниця.
Де-не-де з-пд опалого листя виглядають маленьк боровички, лисички, пдберезовики.
А високо в блакитному неб безперестанку пливуть темно-син хмаринки, нагадуючи своми обрисами рзних казкових персонажв. Розскаючи небесну блакить, повагом летять зажурливо курличуть журавл.
Як хороше, як гарно навкруги! Спасиб тоб, оснь, за цю красоту!