Слова захара беркута як провдною думкою

Живучи серед лсв неприступних гр, вони вели безнастанну боротьбу з природою. Боротьба ця виховувала смливсть, гартувала волю, породжувала кмтливсть, потребу взамодопомоги, почуття дружби. Джерела добробуту земля, лси, засоби виробництва були суспльною власнстю, тому мов одна душа, стояла тухольська громадина дружно в прац та вживанню, в радощах в пламенею. Громадина була для себе   суддею, впорядчиком у всьому Жити, працювати для громади, боротися за добробут напочеснший обовязок. дин були тухольц й у боротьб з монголами; размышляли не лише про себе, а й про сусдн села, яким загрожувала небезпека. А випустивши вас з се долини, ми випустимо згубу на т сусдн, з нами сполучен громади Обовязок наш витривати на свом становищ до остатньо хвилини, так ми зробимо, сказав Захар Беркут. У передсмертнй промов вн перекону тухольцв, що хня сила в братерськй згод та дност: Доки будете жити в громадськм порядку, дружно держатися купи, незломно стояти вс за 1-го, а один за всх, доти няка ворожа сила не побдить вас.