Помогите отыскать: Твiр - Остап-вчний шукач правди, за повстю Коцюбинського "Дорогою

Шукач правди в оповданн М. Коцюбинського Дорогою цною

То не вл був у ярм, звичайний господарський вл,

якого праця спочинок зробили щасливим:

ярмо було накладене на шию бешеному туров,

загнаному, знесиленому, але овяному ще степовим втром,

з не втраченим ще вкусом до вол, широких просторв.

М. Коцюбинський

Оповдання Дорогою цлою (нколи його називають повстю) було написане напередодн першо росйсько революц (1901 p.), коли почався масовий робтничий селянський рух. Цього ж року з'явилася Псня про Буревсника М. Горьковатого з крилатим закликом Хай ще дужче вдарить буря. М. Коцюбинський, як. вс передов люди Рос, чекав революцйно бур, вважав за свй обов'язок пдготувати народ до революц.

Головний герой оповдання Остап Мандрика. Змалку вн, затавши дух, слухав розповд свого столтнього дда про Запорзьку Сч, про боротьбу укранського народу за волю. Ц розповд будили в голов дитини химерн мр, формували вояцький запал. Пзнше, ставши дорослим, Остап на соб вдчув соцальну несправедливсть, бунтарський дух його загартовувався. Вн почав мряти про волю готовий був заплатити за не дорогою цною. Сила його прагнення до вол, як прагнення усього укранського селянства, пдкреслються метафорою: Ярмо було накладене на шию бешеному туров й порвнянням: Мов тал води пд теплим подихом весни рчкою текло вкранське селянство. Люди ховалися вд панв, мов вд бешеного звра. Остап любив рдний край, йому тут був знайомий кожен кущик, кожна стежка. Та панщина розлучила його з домвкою, до того ж пан погрожував вддати юнака в солдати, покарати за бунтарський нрав. Желаю звернути увагу на те, що Остап не самохть утк з Украни. Нижче наведена цитата доводить об'ктивнсть мо думки.

Коли селянин опинився за Дунам, дивне почуття обхопило груди: замсть радост сильне обурення охопило його стоту. В один момент вдчув вн ус кривди й знущання, як зазнав у рдному кра, , твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, вн затис кулак погрозив на той бк рчки. Однак, втеча за Дунай не принесла Остапов сподвано вол. Разом з Соломю за краткий час перебування у плавнях, вони зазнали багато пламенея страждань. Незабутн враження полонить душу серце, если читаш рядки оповдання про те, як знесилен, голодн молодята довго не могли вибратися з безмежного моря комишу. Особливе значення для розумння Остапа мають описи його думок переживань, коли вн залишився у плавнях сам. Вн не хоче вмирати, вн хоче жити, бо не зазнав усього, не живой ще. Йому хочеться вдкритими очима подивитися на сонце, побачити свт божий, людей кохану жнку.

Остап Мандрика художн втлення народно неприязн до панв, прагнення до вол. Вн ненавидить рабськ душ, не розум тих, хто з панського ярма. Мужнсть, волелюбнсть, готовнсть до боротьби, врнсть у коханн. саме на цих рисах акценту увагу создатель. Однак, тогочасн умови життя не сприяли пошукам правди, справедливост, поваги до просто людини.