Твр-опис на тему Зимовий лс з прикметниками.

Если я заходжу до зимового лсу перше, що я бачу це багато блоснжного снгу. Хочеться пдйти до глочки дерева й стряхнути з не це бле чудо. Навколо повна тиша... Лс спить. Сплять ведмед, сплять блочки, пташки  вже издавна полетли в тепл кра. Не спить хба що заць, але ти не зможеш побачити його, бо вн заховався в свою блу шубку.

Як чудово на прогулянц в зимовому лс!

Все навкруги бле, вкрите пухнастим м'яким снгом. На глках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снгу, идентичен на шапки. Вс глки схилилися пд вагою снгу. Если снг пада з дерева, глка розпрямляться.

Небо чисте, блакитне. На сонц снг блищить, переливаться гра всма барвами веселки, навть дивитися боляче на цю розкш.

Мороз. Снг вискрипу хрума пд ногами. Якщо взяти в руки трохи снгу уважно роздивитися, то кожна снжинка як витвр мистецтва, нби якийсь казковий майстер-ювелр зробив ц крихтн ажурн зрочки.

Дерева вкрит не тльки снгом, на глках нй паморозь.

У лс дуже тихо, здаться, що вс сплять пд блоснжною ковдрою. У холодному повтр звуки розносяться дуже швидко лунають на далеку вдстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цврнька. Насиплю м хлба борошна, м важко знаходити жу взимку.

Н, не вс уснули. Ось чись слди на снгу. Хто тут бгав? Може, заць в блому зимовому кожушку рятувався вд рудо красун-лисиц або вд срого зголоднлого вовка.

Сонце взимку сда рано. Ось вже рожев снг на капелюшках ялинок, а бл берзки сам стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитн, а потм син фолетов тн лягають на снг мж дерев. Небо червон на заход, а з сходу де темрява, навть тоненький серпок мсяця вже можна побачити. Вечор, холодно. Повертамось додому, по свох слдах демо вспять по хрусткому снгу. Вийшли з лсу, озирнулись а вн вже чорний на синьому снговому килим.