стислий переказ твору митрополит

Козацька сотка нудилася без дла: нхто не знав, навщо сюди викликано. У повтр плавав сизий димок вд люльок, знчев'я плелися билиц-небилиц. Прив'язан до молодих лип кон нетерпляче били копитом.Тут хлопц побачили митрополита в козацькому одяз з двома пстолями за широким поясом. Рудий довготелесий козак аж навпл згнувся вд смху, оселедець на його голов зателпався в такт його реготов:

- Ой рятуйте, люди добр! Кнець свту - священники пшли в козаки! Сидли б ото, отче, дома та молилися б за нас!

02Петро вдчував, як йому кров скипа в жилах. Вн подумки помолився Святй Богородиц, щоб та надала йому сил оволодти собою. Пригадалося: дещо подбне траплялося з ним в боях. Права рука мимовол лягла на пнастолько. Проте наступно мит Петро отямився. Зрештою вн нчого не мав проти свого кривдника. Та й чи було це кривдою?

- Бери шаблю, циганська твоя мати! Зараз я подивлюсь, який щ для тебя козак, - пдступаючи до нього, процдив крзь зуби рудий. Для нього було, мабуть, однаково - що циган, що молдаванин. До того ж серед кивських мщан прогуливались чутки, що митрополит Петро Могила родом з циган.

Мовчки поклавши на землю пстол, Петро скинув жупан. Його натренован оч зупинилися саме на тй шабл, яка була йому сразу потрбна. власник, молодий хвацький козак, зрозумвши, чого хоче митрополит, повльно витяг з пхов, узяв за блискуче вдточене лезо й простяг уперед.

03Перш два удари Петро вдбив порвняно легко. Добрий рубака, - вдзначив вн про себе, уважно вивчаючи супротивника. Козак справд фехтував майстерно, але боротьба надто поглинала його, тому за якусь мить вн мусив зробити те, до чого невдворотно пдводив його Петро, виманюючи на для себя. ось, если шабля рудого зависла у витягнутй руц, митрополит зробив раптовий випад кнцем сво шабл нби гаком зловив зброю супротивника. Потм, укладаючи всю силу в руку - тут головне самому втримати шаблю, - гвинтом вивв вгору. Зблиснувши на сонц, шабля вилетла з рук козака , черкнувши по бруквц, викресала скри.

Запанувала тиша. Рудий козак не мг отямитися. Здивовано клпаючи очима, вн потирав кисть право руки.

- Оце так митрополит! - голосно сказав хтось. - Оце так батюшка! Святий отче, чи ви не з козакв? Чи ж не навчилися ви та ото орудувати шаблюкою у нашого Богуна? - захоплено вигукували хлопц, оточивши Петра.

- Було в мому житт всього довол, - загадково якось промовив митрополит , пдйшовши до рудого козака, ляснув його по плеч:

- Тримай шаблю мцнше.

З професйною точнстю, за якою вгадувався колишнй офцер, вн поставив сотн завдання: слд було вдбити собор, який тримали в руках унати. Чернець пдвв жеребца. Кратко кинувши: На жеребцов! , Петро Могила поставив ногу в стремено, вкинув тло в сдло. Сотка полетла вслд вершников.