Черта дда платона та савки

Савка вийшов з сво хатки дивився на нас, як намальований. Було йому лт смдесят чи, може, й бльше. Вн був маленький, з пдстриженою бордкою. Був би вн сильно похожий на святого Миколу-угодника, если б величезна, мов скотинячий кзяк, ветха кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висв на ньому,
як на хлопчику батькв пджак. (Портрет)

Не знаю, чого вони оце так ткають, сказав дд Платон, дучи за Савкою до рчки, так нби нас здесь зовсм не було. Чого вони так т смерт побаиваться? Раз теснее вйна, так нчого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од не нкуди. Еге, промовив Савка. Скльки лт х учили, ти задумайся, Платоне. А вони ткають. От вн каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стйте ткать! Чим же отдал ви ткате, тим бльше кров проллться! Та не тльки вашо, солдатсько, а й материнсько й дитячо кров. -Психологчна черта (думки, почуття тощо)

Ну, сдайте, повезем. Чого стали? сказав дд Платон. Вн стояв теснее бля човна з веслом. Повезем теснее, а там, що бог дасть. Не вмли шануватися, так уж повезем, ткайте, чорт вашу душу бери Куди ти хиташ? Човна не бачив, вон! загримав дд на когось з нас. (Нрав (учинки, ставлення до нших)

Я дивився на дда Платона з насолодою слухав кожне його слово. Дд врив у нашу перемогу. Вн був для мене оживляем грзним голосом нашого мужнього народу
Черта героя ншими персонажами