Цитатна черта Митька з твору "Митькозавр з Юрквки", ншими персонажами

    Ярослав Стельмах "Митькозавр з Юрквки, або химера лсового озера."
    Цитатна черта Митька через нших персонажв.
    
     "О, - полегшено зтхнув я. - Оце я для тебя пзнаю. А то аж злякався спершу. Звдки, мыслю, такий запал." (Сергй про Митька)
     "... Вхопившись рукой за поручн, Митько став так вигицувати, пдкидаючи ноги, що аж дошки пд мною заходили ходором, мсток затрусивсь ще дужче. Добряче сптнвши, зате наочно доввши мен, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, ми заглибились у лс."
     " Зоолог? Ти що, здурв? Малюсенько тоб колекц, малюсенько тоб ботанки, малюсенько тоб нашо вчительки? Забув, як ти сам з урокв ткав?" 
     " голова ж у для тебя, Митько."
     "Удень ми тльки й сидли над книгами, сперечались, робили рзномантн припущення бгали до бблотеки... Митько склав деклька таблиць заучував х напам'ять..."
     "Але ж головний у нашй експедиц ти."
     "Взагал мушу визнати: голова в мого друга працювала з колосальною швидкстю , бувало, не встигав вн бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсм протилежна. Однак далеко не вс з их можна було назвати рвноцнними чи просто вдалими."
     " взагал у нас попереду ще дуже багато цкавого, завжди так буде, поки ми з Митьком."