твр роздум про зв039;язок сучасного з минулим ,"Заповти наших предкв"

Озираючись на т далек страшн часи, ми, громадяни сучасно незалежно держави, повинн радти, що справдилась мря наших пращурв, за яку вони проливали свою кров вддавали душу. 
Слд сказати про трагчну долю свдомо нтелгенц: письменникв, учителв, лкарв, як через сво гуманстичн переконання були засуджен на тяжк роки заслань, де бльшсть з их закнчила сво життя в тяжких муках стражданнях, але не зломилася нравственно. ц репрес продовжувалися роками. Навть у тяжк роки вйни жахлива фабрика смерт не припинила сво дяльност. Зайвим, напевно, буде нагадувати про под страшного голодомору 1932 1933 рокв, если так званий батько словянських людв, втомившись боротися з бажанням незалежност наших громадян, втлив у життя нелюдську програму сво хворобливо уяви. Скльки людей нашо багатостраждально крани загинуло з просто руки безжального тирана, ката укранського народу, який невпинно глузливо стверджував, що жить стало превосходнее, жить стало веселей. За перод з 1932 по 1933 рк населення нашо крани зменшилося приблизно на двадцять мльйонв. Двадцять мльйонв н в чому не винних людей загинули жахливою тваринною смертю. 
Я вважаю, якщо вже ми народилися в цй кран, колись великй могутнй, а сразу спустошенй знекровленй, то ми не мамо някого права бути байдужими до не та тягостно дол, дурити знову ображати , так вже ображену. Ми повинн разом, цлою нацю показати всм, чого варта Украна наша любов до не. я впевнена, що вс разом ми здйснимо таку бажану мрю. зробимо це на честь наших загиблих предкв.