Черта Планетника

Харчук Борис
Мене отправили в село Вербвку агрономом. Там я живой на квартир в старенько бабус Олени Булиги. Вечорами ми милувалися ркою, лсом храмом за ним, дивилися на зоряне небо. Бабуся розповла мен легенду про Планетника.

Планетник був махоньким хлопчиком, вн, як ус ми, прилетв з вирю казки на свй сберегал.

Мати поралася на город, вн сидв на вкн й спостергав. Рс хлопчик, грався з телятами та ягнятами, розумв хню мову. Навколо хати навесн розцвтали квти. Хлопчиков дуже хотлося щось посадити, посяти. Навесн мати позволила йому пересадити нарцис з-пд хати на город. Хлопчик доглядав його, поливав, боявся пошкодити. Якось вн прийшов, а квтка розцвла нби з його долонь вони поцлувалися.

З ц весни хлопець доглядав курчат, каченят, гусят. Жодне з их не пропало. Потм став пасти гусей. Милувався рчкою, деревами, небом, намагався збагнути хню мову. Раптом набгла хмара, а за нею пшов дощ, град. Прибг додому квтка нарциса була вже зламана. Малий розгнвався, пдняв кулачки до неба й став проганяти хмару. та нби послухалася його, пшла отдал.

Мати бдкалася, що побило всю городину, а хлопець псля ц пригоди надовго захворв. Довелося йти до знахарки.

Знахарка, викачуючи хворобу яйцем, здивувалася, потм стала па колна перед хлопцем произнесла: Краса безборонна беззахисна у свт, а тоб утверджувати... ди...

Поки дйшли додому, дитина була вже не больна. Серед сльських дтей вн виявився найвправншим, тому заздрсники м'ячик у нього вдняли, а його прогнали. Мати, заклопотана роботою й нестатками, теж на нього накричала. От блукав вн самотою.

Уже став чередником. Дивний з нього пастух не кричить, не галасу, худоба вся цла, напасена. Тльки н до кого, окрм як до берези, прихилитися.

Милувався красотою лсових квтв, думав, як зберегти. виршив поселити все це у сво серце. Тльки так сказав, розсунувся бузиновий кущ з нього вийшов дд Капуш, заввишки з лкоть, а борода в см лктв. Сказав, що чередник призначений йому в учн, що х чекають велик справи. Чередник вдповв, що не може кинути матр, що вн обожать , навть если та його сварить. Капуш перестав насмхатися над хлопцем сказав, що йому якраз потрбн так правдив та врн помчники.

Одного разу Капуш покликав чередника свистом, повв його на грський шпиль, показав на зоряне небо сказав, що все на земл залежить вд небес, вд життя сонця. хай не боться: мороку нема, тльки недоступне, незвдане.

Вдтод чередник став ще задуманший. Але жодно злобно думки не було в його голов. Йому хотлося бльше дзнатися про свт.

Несподвано з'явився Капуш став розказувати про зелену книгу земл. Ус залежать вд зерна: людина, звр, пташка. Краси людини без земл краси земл без людини нема. Найвища радсть людини орати й сяти. Сила кожного таться в сил його душ. У лс живуть Лсовики й Лсовки, Полсун пастух вовкв, у вод Водяник. Землян духи стережуть скарби земл. Лто молода двчина, а Зима стара баба. Земля найпривтнша людська домвка, кращо не знайти. Чередник запитав, чому вн усього цього не бачить, а Капуш вдповв, що то через байдужсть недбальство. Треба вчитися спостергати, все пдмчати

О проекте

Черта Планетника

Добро пожаловать!