цитати до планетника

1)Найбльшою мрю стало самому щось посяти щоб воно зйшло. Хлопчик робив це, наслдуючи маму.
2)Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кнц яко пущено пд пахви, в срячому з закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колн, скидався на двчину, а ще бльше на якусь прояву, мов би вн не чоловчо стат. Оченята бистр. Руки беручк.
3)Але й нхто не мг зрвнятися з ним, граючи у гилки.
4)...Його проганяють, кривляються, кидають у нього камнцями, й д-став за це мж плеч штурхана.
5)Я, мамо, виплекаю квтку я стану над громом...
6)Няких помчникв йому не треба. Корови напасен, телята ввц не губляться, х не крадуть вовки. Мж людьми йде поговр: Вн щось зна... А пдлток череднику, самуючи, нкому не здогадатися, яке в нього бистре око, яке чуйне вухо.
7)Гнаний, кривджений безпритульний, все шука, до кого б при-хилитися й пригорнутися. Прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко ласкать його.Пригорнеться до трави: вона шелестить, галдеть, пахне, милу.
8) Блаватоокий у тих глазах назавжди подналися гострий розум  мрйливсть. У их свтиться стримана, лагдна, мовчазна душа. У вираз обличчя, в найменших порухах голови вгадуться чуйнсть, сторожксть, напружена увага до шурхотв запахв. Вн птах, мис-ливець. В його душ живуть всесвтн тривоги большой страх, але ще бльша цкавсть боязка, невтомна жадоба пзнання.
9) Вн несли не зривав листя, не ламав глля, старався не толочити постолами трави усе живе, усе для чого призначене. Навщо ж його мучити й нвечити?
10) Несли не мав вльно хвилини: гонили на панщину, вн шов, як не з косою, то з цпом, косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував у лс дубки, кленочки, яврки тикав х, де було мсце: коло хати, край вулиц. Бля криниц. Взимку возився з гном, роз-носив його на город на поле. Если втомлювався, розтирав снгом руки й обличчя вони горли як жар. Ще й не пахло бруньками, заготовляв живц, ховаючи х до пори в погреб. А з теплом щеплював дички. Хто просив, нкому не вдмовляв.
якшо ще треба зверта