Твр роздум на тему книжка 8 10 речень

Хто з нас не обожать книжок? Дйсно, важко уявити таку людину. У люд кажуть: "Хто багато чита, той багато й зна". Кожен нтелгент, бзнесмен, робтник ма хоча б невеличку особисту бблотеку.

Я досить нередко вдвдую районну юнацьку бблотеку. Там завжди 100ть тиша й можна самому ходити мж стелажами. Та коли уважно прислухашся, то можна почути, як книжки пошепки розмовляють з тобою. Вони розкажуть чарвну казку, цкаву повсть, з х сторнок забринять невдом врш, як ми пам'ятамо довго, а можливо, й цле життя. Саме з книжок ми дзнамося про те, як живуть народи рзних кран, як виборюють вони свободу, а ще дзнамося про вдкриття науки й технки, про рослини й тварин, про планети, зрки й туманност. З давнх-давен письменники, учен вдображали в книгах знання та досвд поколнь, збергаючи це все для нащадкв.

А колись у прадавн часи на свт не було книжок, бо люди ще не вмли х робити. Замсть сторнок пращури використовували камння, дерево, стни печер. Пзнше почали писати на глин, але це було також не дуже зручно. Справжнй папр, похожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодн, з'явився клька столть тому. Вдтод й почали в усьому свт писати на папер.

Книга в Укран завжди користувалася большою пошаною. "Велика користь бува вд учення книжного. Книги це рки, що напоюють свт, це джерела мудрост", писав давньоукранський лтописець. Зрозумло, чому в Кивськй Рус снували книгозбрн при церквах, монастирях, при князвських та боярських дворах. Про це переконливо свдчать сторичн джерела т сам книжки.

Я не можу уявити свого життя без книги. Найбльше мен подобаються твори дитячо лтератури й сучасна фантастика. Але найнезабутнше враження справила на мене колись повсть-казка "Чарвник Смарагдового мста", яку написав Олександр Волков. Я перечитував клька разв, кожного разу вдкриваючи для себе щось цкаве й нове. Пзнше я захопився романами Жюля Верна. У мой уяв виникали екзотичн пейзаж, сповит млою. Я бачив для себя й бдолахою, викинутим на сберегал морськими буревями, п'ятнадцятирчним каптаном, що веде свй корабель до благородно мети, дикуном, який усе життя провв серед незаймано природи на необитаемому полуостров. А сразу я охоче читаю серйозн твори укранських письменникв, де розповдаться сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часв дальнего й не дуже дальнего минулого.

Я щиро вважаю, що телебачення та електронн машини несли не зможуть повноцнно замнити щасливих годин сплкування з книгою. Свй твр-роздум я желаю закнчити повними флософсько глибини рядками вдомого укранського поета Д. Павличка:

Життя без книги хата без вкна.

Тюрма глуха темна, мов труна, К

рзь вкна книжек свободи свтло ллться,

Майбутнього видн далина.