ЦИТАТНЫЙ План к балладе ТОПОЛЯ СРОЧНОПо дбров втер ви, Гуля

ЦИТАТНЫЙ План к балладе ТОПОЛЯ Безотлагательно




По дбров втер ви,
Гуля по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Нащо зелен?
Кругом поле, як те море
Широке, син.
Чумак де, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранц з соплкою
Сяде на могил,
Подивиться серце ни:
Кругом н билини!
Одна, одна, як сирота
На чужин, гине!

Хто ж викохав тонку, гнучку
В степу погибати?
Постривайте, все розкажу,
Слухайте ж, двчата.
Полюбила чорнобрива
Козака двчина.
Полюбила не спинила,
Пшов та й загинув...
Якби знала, що покине,
Була б не обожала;
Якби знала, що загине,
Була б не пустила;
Якби знала, не прогуливалась б
Пзно за водою,
Не стояла б до пвноч
З милим пд вербою;
Якби знала!..

то лихо
Попереду знати,
Що нам в свт зустрнеться.
Не знайте, двчата!
Не питайте свою долю...
Само серце зна,
Кого обожать... Нехай в'яне,
Поки закопають!
Бо не довго, чорнобрив,
Кар оченята;
Бле личко червон
Не довго, двчата!
До пополудни, та й зав'яне,
Брови полиняють...
Кохайтеся ж, любтеся,

Як серденько зна.
Защебече соловейко
В луз на калин,
Заспва козаченько,
Ходя по долин.
Виспву, поки вийде
Чорнобрива з хати;
А вн запита:
Чи не колотила мати?
Стануть соб, обймуться,
Спва соловейко;
Послухають, розйдуться,
Обо раденьк.
Нхто того не побачить,
Нхто не спита:
Де ти була, що робила?
Сама соб зна.
Любилася, кохалася,
А серденько млло:
Воно чуло недоленьку,
А сказать не вмло.
Не сказало осталася,
Денек нч ворку,
Як голубка без голуба,
А нхто не чу.
Не щебече соловейко
В луз над водою,
Не спва чорнобрива,
Стоя пд вербою;
Не спва, як сирота,
Блим свтом нудить.
Без милого батько, мати
Як чуж люде.
Без милого сонце свтить
Як ворог смться;
Без милого скрзь могила...
А серденько б'ться!

Минув рк, минув другий
Козака нема;
Сохне вона, як квточка,
Нхто не пита.
Чого в'янеш, моя доню?
Мати не спитала,
За ветхого, багатого
Нищечком днала.
ди, доню, каже мати,
Не вк двовати.
Вн багатий, одинокий
Будеш пановати.

Не желаю я пановати,
Не пду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.
Нехай попи заспвають,
А дружки поплачуть:
Легше мен в трун лежать,
Нж його побачить.

Не слухала стара мати,
Робила, що знала;
Все бачила чорнобрива,
Сохла мовчала.
Пшла вноч до ворожки,
Щоб поворожити:
Чи довго й на см свт
Без милого жити?
Бабусенько, голубонько,
Серце мо, ненько!
Скажи мен щиру правду,
Де милий-серденько?
Чи живой, здоров, чи вн обожать,
Чи забув-покинув?
Скажи ж мен, де мй милий?
Край свта полину!
Бабусенько, голубонько,
Скажи, если знаш!
Бо вида мене мати
За ветхого замж.

Обожать його, моя сиза,
Серце не навчити.
Пшла б же я утопилась
Жалко душу згубити.
Если нежив чорнобривий,
Зроби, моя пташко,
Щоб додому не возвратилась...
Тягостно мен, тягостно!
Там старий жде з старостами...
Скажи ж мою долю.
Добре, доню; спочинь трошки..
Чини ж мою волю.
Сама колись двовала,
Те зло знаю;
Минулося навчилася,
Людям помагаю.
Твою долю, моя доню,
Позаторк знала,
Позаторк зллячка
Для того придбала.

Пшла ветха, мов каламар
Достала з полиц.
Ось на тоб этого чуда!
Пди до криниц;
Поки пвн не спвали,
Умийся водою,
Випий трошки этого злля
Все зло заготь.
Вип'ш бжи якомога;
Що б там н голосило,
Не оглянься, поки станеш
Аж там, де прощалась.
Одпочинеш; а як стане
Мсяць серед неба,
Випий ще раз; не приде
Втрет випить треба.
За перший раз, як за той рк,
Будеш ти такою;
А за другий серед степу
Тупне кнь ногою.
Коли живий козаченько,
То сразу прибуде.
А за третй... моя доню,
Не питай, що буде.
Та ще, чуш, не хрестися,
Бо все пде в воду.
Тепер же йди, подивися
На торшню вроду.

Брала злля, поклонилась:
Спасиб, бабусю!
Вийшла з хати: Чи йти, чи н?
Н, вже не вернуся!
Пшла, вмилась, напилася,
Мов не своя стала,
Вдруге, втрет, та, мов сонна,
В степу заспвала:

Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!
Рости тонка та висока
До само хмари,
Спитай бога, чи джду я,
Чи не джду пари?
Рости, рости, подивися
За син море:
По тм боц моя толика,
По см боц горе.
Там десь милий чорнобривий
По полю гуля,
А я плачу, лта трачу,
Його виглядаю.
Скажи йому, мо серце,
Що смються люде;
Скажи йому, що загину,
Если не прибуде.
Сама хоче мене мати
В землю заховати...
А хто ж головоньку
Буде доглядати?
Хто догляне, розпита,
На старсть поможе?
Мамо моя, доле моя!
Боже милий, боже!
Подивися, тополенько,
Як нема заплачеш
До схд сонця ранснько,
Щоб нхто не бачив.
Рости ж, серце-тополенько,
Все вгору та вгору;
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю!

Таку псню чорнобрива
В степу заспвала.
Злля дива наробило
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не дожидала пари;
Тонка-тонка та висока
До само хмари.
По дбров втер ви,
Гуля по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.