Схема творчост Достовського.

Великий росйський письменник Ф. М. Достовський висловив свою творчстю безмр страждань приниженого ображеного людства в експлуататорському суспльств безмрну бль за ц страждання. разом з тим, вн запекло боровся проти будь-яких було пошукв реальних шляхв боротьби за звльнення людства вд приниження та образи.

Роздвонсть терзала Достовського, стаючи для нього та його геров джерелом болсного свордного мстивого насолоди - хворобливо формою визнання безвиход пыток.
Вн сам був жорстоко принижений ображений ужасною дйснстю, що перетворювала його геров у зламаних людей. Його життвий лтературний шлях представля собою трагедю, змст яко придушення нвечення людсько душ дйснстю, ворожо геню, свобод, мистецтва, крас. У творах цього суб'ктивного письменника, завжди його особистою сповддю, з х похмурою тривогою, гарячковими метаннями коливаннями, невдбутну ужасом перед беспорядком птьмою оточувала життя, закарбувалася скорботна сторя велико, але хворо душ, що занедужала людськими стражданнями зневрено, тобто зжвшей сво сподвання, мр, над молодост, - душ, покохала бль, тому що й нчим стало жити, а означать, нчого стало любити, крм недомогаю.
У неспокйнй атмосфер його творв позначилися пригнчений, спотворений протест дйсност, даввшей мльйони людей, подбно до того, як був роздавлений на смерть нещасний Мармеладов, - немцнсть, приреченсть, близьксть краху самого суспльства, побудованого на людських пытках, загрожу невдомими потрясннями, грзними катаклзмами.
Творчсть Достовського було породжене перехдною, кризово епохи розпаду феодально-крпосницьких вдносин у Рос замни х новими, капталстичними вдносинами.
Його гнтили крпосницьк порядки, повний свавлля самовладдя зверхникв, значних осб; його придушував зростання нових вдносин, повсюдний розгул хижацтва, цинзм вдверто вовчих законв життя. Достовський висловив страх перед переможним ходом капталзму цих соцальних верств, нестйких, соцально психологчно нчим не озброих, не захищених, доступних для всляких реакцйних занепадницьких впливв.
Вн починав свй лтературний шлях як учень Гоголя, союзник Блнського. Його духовне лтературний розвиток дал могло б продовжуватися в тому ж напрямку, всупереч дуже серйозним протирччям, виявили вже в творах першого перхвалу його творчост, якщо б цей розвиток не було перервано так жахливо - грубо, деспотично - жорстоко, таким огидно - злочинним знущанням над його особистстю: каторгою, солдатчиною, посиланням. На цлих 10 рокв вн був викинутий з життя тим самим миколавським режимом, який убив Пушкна, убив Лермонтова, зацькував Гоголя.
Важкий дейно-психологчний процес вдбувався в ньому за ц роки, з його болсно-вразливою, оголеною душею. Вн зневрився у можливост полпшити дйснсть шляхом боротьби, засумнвався в самй природ людини, у здатност людини своми мощами, свою розумною волею перебудувати життя. Вн почав шукати пдтримку в релг, - у жорстокй постйнй боротьб з самим собою.

Псля повернення до Петербурга, псля дев'яти рокв найглибшого, випробуваного м самотност, на нього нахлинула, з усма строкатими суперечностями життя большого капталстичного мста. А незабаром до цього бурхливого рою вражень, хаотичнсть яких була згодом так яскраво виражена в "Пдлтку". вн ще бльше утвердився у свой проповд про те, що тльки у стражданн зможе очиститися сучасна людина вд егозму, вд спокус сатанинсько влади грошей треба всм.

Пшовши вд ново, передово Рос-Рос Блнського, Чернишевського, Добролюбова, Герцена, Некрасова, Щедрна, - Достовський втратив дину можливсть допомогти приниженим ображеним вибратися з мороку. Увбравши в свою душу страждання людства, Достовський схилився перед х безмежжям, вибратися з мороку.

Достовський захоплено втав селянську реформу 1861 року, побачивши в нй пдтвердження сво ври в "народнсть", внесословного самодержавства в його здатнсть врятувати Росю вд капталстичного шляху.