цитати смя дико качки

Образ Юрка.

Цитатна характеристика.

Вн радв, що сьогодн таки проснувся вчасно, що не очкував н на батька, н на матр, а подався сам до рчки, щоб порибалити ...Юрков хотлося не йти, а бгти, не мовчати, а спвати

Вн демонстративно вдвернувся, не бажаючи вступати з нею н в як розмови... Спочатку Юрков подобалась увага, але быстро та увага стала йому надокучати й заважати

Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна...

Знову долинув вопль сро качки, але вн нтрохи не схвилював Юрка

Вн уявляв, як повезе каченят у м100, як показуватиме свом товаришам, як вони заздритимуть. Вн шов пританцьовував

 Про для себя Юрко погрожував Тос якнайстрашнше, вн, нарешт, пообцяв соб розправитися з нею, щоб знала сво мсце, щоб не лазила слдом за ним, не втручалася

Псля того Юрко вже не товаришував з сльськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, вн не захотв бльше з ними знатися. А если батьки запитували, чому ж Тося не прибывать, то вдповдав, що дуже йому надокучила, вн прогнав. Що, мовляв, од не слова живого не почуш, а все дивиться й дивиться на для тебя, розкривши рота.

   А поки хав у машин, то тльки про не й размышляв: вн би покликав, але чи пдйшла б вона? , переживаючи болсний сором, був певен, що, мабуть, не пдйшла б...

Образ Тос.

Цитатна черта.

 Вона, вдчуваючи свою провину, зовсм тихо присла неподалк. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподвалася на те, що Юрко стрне привтно, а вн...

 Вона з першого ж денька привязалась до нього, весь час намагалась бути в його товариств, не спускала з нього глаз.

У вухах стояв отой качин вопль, довго ще стояв, навть тод, если вони вийшли з лсу й через городи йшли до хати.

Вона хотла податися разом з Юрком, щоб слухати його розповд про мсто, про те, чого й несли не випадало бачити. Если вона була з Юрком, то здавалося, що на не пада чарвнше свтло його знань, що вона на якийсь час переселяться у той свт, що поста з його розповдей.

Спочатку сидла пд свою хатою й намагалася помтити, як сонячне промння пада на землю Потм з кленового полнця робила свистка, але вс вони свистали не так, як той, учорашнй, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в хньому подвр, хотла пдслухати, про що вона шумить, але сьогодн чомусь береза крилася вд не, не бажала повдати свох думок.

Дуби спвчутливо поглядали на не, нби хотли допомогти. Тльки кущ перепиняли й дорогу, тльки кущ шмагали по литках, нби мстилися невдомо за що спускала на воду й благала душею й очима.

Вона сама ладна була стати тю качкою, сама ладна була попливти з ним, тльки якби, вони пливли Пливть, рдн, пливть, ненаглядн!.. Що то вона х посила на воду, а вони вже не пливуть.

вона й справд появилась. Стала бля сво хати й дивилась, як вони сдають у машину. й дуже кортло пдйти, але вона не наважувалась.