твр на тему Урок ненавист любов

 от держи Любов найпрекраснше почуття, яке тльки може народитися в серц людини. Воно супроводжу нас завжди. Любов це початок усього: з любов народжуться нове життя, у пестощах свтлих променв материнсько ласки зроста нова людина, а вд тепла, отриманого у дитинств, у серц доросло людини формуться почуття з почуттв, найчарвнший прояв любов кохання. це почуття знову знову доводить, що без нього життя втрача сенс. Любов рзна: це велике кохання, це зв'язок мж матр'ю та дитиною, це й нжна любов до рдного краю, до того, що ма в нашому житт велике значення, навть до малюсеньких, але близьких нашому серцю дрбниць. У всх свох проявах вона ма над нами таку велику владу, що ми не здатн протистояти й. Саме любов надиха людину на прекрасне, робить доброю, лагдною чарвною.

В ус часи це прекрасне безсмертне почуття оспвували видатн майстри слова: Петрарка, Шекспр, Пушкн, сенн, Блок, Франко, Леся Укранка, Володимир Сосюра, Дмитро Павличко, Лна Костенко. Не обминув цю тему Василь Симоненко. У свой поез "Ну скажи хба не фантастично..." вн проголосив вчнсть любов:

Ти я це вчне, як небо.

Доки мерехттимуть свти,

Буду Я приходити до Для тебя...

Кохання змню людину. У душ розквта чарвна квтка, яка свом узким запахом заповню кожну клтину, робить легенькою-легенькою... тод людина вдриваться вд земл летить, летить у блакит неба, помж хмар, до дальнего тамничого сяйва зрок, назустрч большому почуттю:

дивно, дивно якось

Вдчути, що поруч ти,

Що в серц тривога й м'яксть,

На серц думок бинти.

(" дивно, дивно якось...")

Усм вдомо, що красота вряту свт. Саме краса надзвичайного почуття любов утверджу в людин людське, вивищу нас над злобном. Доки снуватиме це почуття, доти в свт пануватиме гармоня, днсть, лад. Кохання подарку нам багато радост, щастя, свтла, тепла, нхто не в сил вд нього вдмовитися, не прийняти його:

я не чув, як жайвр в неб тане,

Кого остерга з висоти...

Прийшла любов непрохана й неждана

Ну як мен за нею не пти?

("Вона прийшла")

Любов наповню нас новими мощами, думками, 100 сенсом життя ще бльше пдсилю прагнення жити, але жити не тльки заради себе, жити для когось:

Дн ноч мыслить про для тебя,

Виглядати для тебя щомить

Лиш для цього, й Богу, треба,

Трич треба на свт жить!

Життя прекрасне, если кохаш коли кохають для тебя. Та свт, на жалко, не деальний. Неможливо керувати почуттями, не завжди на кохання вдповдають взамнстю:

в коханн будн, свята,

у ньому радсть, жаль,

Бо не можна життя заховати

За рожевих люзй вуаль.

(" в коханн будн, свята...")

Так бува, що т, кого ми любимо, не розумють нас, завдають багато страждань. Бль пронизу нас наскрзь, а нод вбива бажання жити; але згодом усе мина, бо, як говорять, час лку. ми знову закохумося, знову поринамо у життя, наповнене дивовижними злетами душ поза рамками реальност. Як чудово було б, якщо б ус, кого ми любимо, змогли пережити неповторнсть цих почуттв. Тому Василь Симоненко говорить:

Я б побажав тоб когось любити,

Як я для тебя люблю.

Я вважаю, що одним з найважливших, найсильнших почуттв у житт людини любов до рдно земл. Людина не може бути повнстю щасливою, якщо вона не там, де народилася, де зростала, де вперше пзнала свт:

Земле рдна! Мозок мй свтл,

душа нжншою 100,

Як тво сподванки мр

У життя вливаються мо.

Де б людина не жила, що б не робила, вона постйно дума про Батьквщину, живе заради не:

Я живу тобою для тебе,

Вийшов з для тебя, в тебе перейду,

Пд твом високочолим небом

Гартував я душу молоду.

("Земле рдна! Мозок мй свтл...")

Сила любов це сила само природи. Як добросердечно перемага злобно, так вона перемага нелюбовь. Перед цим почуттям стають безсилими кривда, хвороба, бль. Любов ряту нас у безвст життя. Не бува людини щаслившо за ту, котрй толика подарувала велич, красоту силу цього почуття. Любов це справжн, добре, вдкрите почуття, тому ми повинн збергати наш душ чистими, щоб, если воно несподвано пас охопить, ми могли б сказати, як Василь Симоненко:

Спасиб скажу дол, що ти ,

Бо ж я могла Для тебя не зустрти.

Нехай мен святе м'я Тво

Допомага в сльоту горти.