твр мнатюра на тему На як роздуми мене спонука твр В.Нестайка"Тореадори

Дитинство весела щаслива пора. Адже в дитинств найменш под здаються значними большими пригодами. Так вдбуваться в повст В. Нестайка Тореадори з Васюквки, яку я прочитав з большим задоволенням.

Це яскрава цкава оповдь про пригоди двох товаришв пд час лтнх канкул. Геро твору ван Рень та Павлуша Завгороднй несли не скаржилися на те, що м тошно. У их несли не виникало питання про те, куди для себя подти куди прикласти сво сили. Хлопчаки постйно щось вигадували не сидли на мсц. хн голови напружено працювали над тим, яку б ще цкаву штуку утнути, штуки ц виходили у их занадто добре.

Наприклад, взяти хоча б намр товаришв прокласти у сел лню метро зробити деклька станцй з цкавими назвами: Крива груша, Клуня тощо. це була не лише мря, бо енергйн винахдники, не вдкладаючи, узялися копати тунель, який пролг пд свинарником. Але хлопц чогось не врахували стеля тунелю не витримала пятипудово плямисто свин на прзвисько Манюня. Вона з трском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзв на деякий час забути про сво витвки, але зовсм ненадовго.

Потм Ява (ван) та Павлуша виршили влаштувати бй бикв стати матадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопц вдкинули одразу, адже його боявся навть зоотехнк. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришв несерйозним суперником. Врешт-решт тореадори зупинили свй вибр на коров з дивним мям Контрибуця. Та дарма, що Ява Павлуша махали перед глазами корови червоним килимком, що тягали за вуха штовхали Контрибуця няк не хотла ставати до бою. Тод Ява розлютився боляче вдарив корову по губ. Тут почалася справжня корида: ображена скотина миттво вдреагувала неудачливый матадор опинився високо над землею. А за мить товариш щодуху ткали вд Контрибуц, доки не забгли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоться.

Та дозвлля непосидючих друзв обмежувалося не тльки клопотом для дорослих та хнми витвками. Ява та Павлуша були смливими добрими хлопчиками. Наприклад, коли друз почули, як у колодяз скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.

Вд пригод друзв та хнх однокашникв у мене залишилися незабутн свтл враження, адже книжка В. Нестайка сповнена дитячими фантазями, теплом добрим гумором. Мабуть, в самого автора було незабутн та веселе дитинство, бо тльки людина, яка у свой памят зберегла найкращ миттвост дитячих рокв, могла написати такий чудовий твр, як Тореадори з Васюквки.