Врш Лес Укранки про квти

Леся Укранка

Квток, квток, як можна бльше квтв

блого серпанку на обличчя,

Того, що звуть люзю Боже!

Як нередко т слова вчуваються мен

Посеред ноч: Квтв, безлч квтв!

Я ж так любив красоту!.. Мй бдний друже,

Я принесла тоб вс квти, що отдала

Скупа весна твого жадного краю,

Я вс збрала в труну вложила,

Всю ту весну убогу поховала.

Ти спиш в земл мж мертвими квтками,

ужасно думати мен про их

про твй сон, я краще знов укрию

Серпанками люз твй сон,

Щоб не чпать страшних мстерй смерт.

Я досить слухала прелюдй,

Вони мен морозили всю кров,

Вони мене у камнь обертали;

Я дос того вимовить не можу,

Чого мене навчила псня смерт.

Н, н, мй друже, спи спокйно, дремли,

Я не скажу нкому слв тамних.

Квток просив ти? дам тоб х бльше,

Нж та ворожая весна отдала,

Весна та свирепа, що для тебя забрала.

Я дам живих квток, зрошу х кровю,

заблищать вони, немов рубни,

Не так, як т блд, убог квти

Весни зло, не будуть вянуть,

в землю не пдуть, не умруть,

ти знов оживеш в внку живому

Живих квток; люз серпанок,

Серпанок мрй мох для тебя скрасить,

Та не закри, будеш ти сяти,

Як промнь сонця в марев легенькм,

Що стелеться по золотому пол.

Нехай соб мина рк за роком,

Нехай мй вк уплине за водою,

Ти житимеш красою серед квтв,

Я житиму сльозою серед спвв.