лричний герой поез гейне(свй початок кнець)

Злам XVIII-XIX ст. позначився появою нового лтературного напряму романтизму. Вн принс з собою нового героя: мрйника, деал100, що пережива тяжке розчарування, самотнього мандрвника, вигнанця. Романтичний герой здатен на глибок почуття, душевн поривання, палк пристраст. Вс ц риси нового героя знайшли яскраве втлення у поезях нмецького романтика Г. Гейне.

Свтову славу Г. Гейне принесла збрка Книжка псень (1827), до яко ввйшли врш 18161827 pp. Вона складаться з чотирьох циклв: Страждання юност, Лричне нтермецо, Повернення на батьквщину та Пвнчне море, окремий пдроздл в останньому цикл склали врш з Подорож на Гарц. Але це не було механчним об'днанням створених ранше циклв. Поет так розмстив матерал, шо вийшов продуманий, побудований за чтким планом твр про трагедю закоханого юнака, якому не вдповли взамнстю. Численн врш збрки були навян нероздленим коханням поета до кузини Амал, а згодом до молодшо сестри Терези. Пд пером талановитого митця трагчна амурна сторя вийшла далековато за бографчн меж стала шедевром романтично поез.

Лричний герой Гейне, переживаючи пытки нероздленого кохання, сприйма х як найбльшу трагедю у свт. Без кохано, що покинула його, свт видаться йому безрадсним, у ньому троянди немов нежив, фалки так мовчазн, псня жайворонка у блакит грко дзвенить, сонце холодне, земля пустельна сра, мов труна.

Сльози мило викликають у лричного героя гострий душевний бль.

я навколшки упав, На сльози т дивився, Т бл руки цлував грких слз напився.

Найчастше почуття несе йому злее жуть-тугу навсну, що палить душу й тло.

Та з плином часу герой усвдомлю, що вн пережива стару, але вчно нову сторю. Це усвдомлення да змогу примиритися з життям. Страждання переходять у свтлий смуток:

Вмирають люди, роки Минають один за одним, Але не вмира кохання, Що в серц живе мом.

Лричний герой Гейне тонко вдчува красоту природи. Сили природи його друз. Вн готовий взяти втра посередником у свох любовних ззнаннях:

Хотв би я в слово дине Вмстити всю душу смутну, Вддать його вльному втру Нехай би однс вдалину.

Нехай би печаль в отм слов До тебе моя попливла, Щоб ти кожну хвилину Почути, кохана, могла.

Герой поезй Гейне завжди поста перед нами самотнм. Вн спогляда небо, квти, рчку, веде з ними уявну розмову. А у втальнях багатих будинкв його оточу ненависне йому порядне товариство:

Бл глянцев манжети, Чорн фраки панчохи, Нжна мова, поцлунки, Ох, если б м серця трохи!

Серця в груди, в те серце любов, страждання. Ох, мене вбива щебет Про фальшивий бль кохання.

з цього задушливого свту фальш герой рветься у гори. Тльки там, серед незаймано вльно природи, вн вдчува для себя у рднй ст.их, там зтхають вльно груди.

У третьому цикл Книжки псень Гейне використову традицйний для романтикв мотив подорож. Змучений нероздленим коханням, герой шука забуття та втхи в мандрах. Його ваблять рейнськ простори, казков пейзаж, прост люди. Повернувшись до рдного м100, де колись уперше покохав, герой дивиться на все по-новенькому.

Нч тиха, eq вулиц в сн спочивають, Колись моя люба в цй хат жила. вже нема, здесь не знають, Оселя ж лишилася та, що й була.

Юнацьк страждання для героя багато важать як спогади про юнсть. Вони ж налаштовують його на роздуми про плиннсть часу, змст життя та його одвчн закони.

Книжка псень Г. Гейне визначне явище не лише в нмецькй, а й у свтовй лтератур. В нй поет виступа спвцем краси людських почуттв. Невеличк за розмром поез з Книжки псень надзвичайно глибок за змстом, образн й мелодйн. Саме це й приверта до них увагу читачв, змушу спвпереживати лричному герою Гейне