Лист до Степана Радченка.

Лист до Степана Радченка Найбльш вдомий твр автора роман М100, який вн у 1928 роц друку в мст Харков. В основ сюжету сторя людсько душ (можливо, з автобографчними елементами). Хоч сам письменник категорично заперечував ототожнення героя з творцом.Головний герой Степан Радченко. Виходець з села, вн приходить до м100 вступа до вищого навчального залогу. Через певн обставини не закнчу университету, влаштовуться на боту в журнальчик одночасно почина займатись лтературною творчстю. У Степана багато друзв. х об'дну лтературне життя.На перший погляд, це звичайний тип нтелгента перших пожовтневих рокв. Та то тльки так здаться. В. Пдмогильний, майстер психологчного аналзу людсько душ, створив образ неоднозначний , можна сказати, складний. Це людина, сповнена суперечностей: зовн вн красивий, привабливий, користуться певним авторитетом у лтературних колах, та в нього темне нутро. Як говорить сам автор, залишилося в нього щось вд бешеного звра. А м100, яке так гостинно зустрло його, вн хоче пдтоптати, покласти соб пд ноги.У душ Степана постйний двобй блага зла, правди кривди, через свою безпринципнсть герой не може визначити, що ж головнше для нього в цьому двобо.В. Пдмогильний добре володв французькою мовою, переклав багато з французько на укранську. Феноминально звучать про те, що в 30-т, 50-т роки переклади письменника друкувалися без творца перекладв.Лтературна критика сьогодн, аналзуючи роман М100 и головного героя, приходить до думки, що вн, Степан Радченко, нагаду Хоть какого Друга з вдомого роману Г де Мопассана.Та, читаючи уважно роман, можна зробити й нший висновок. Н, вн не Любий Друг, вн людина-завойовник, яка розбазарю свй талант. Ось один з епзодв роману. Степана запросили на вечрку до нституту, де вн чита сво оповдання Битва. Успх, пише автор, був большой, та Степан до цього успху поставився дуже неприхильно навть не визнав за потрбне пдняти квтку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр з внка сво майбутньо слави.У розмов з Борисом, вдвертим прихильником лтератури, Степан сказать, що оповдання це жарт, це розвага, а за нч пише деклька творв у цьому ж жанр.нод в голов Степана з'являються справд думки, не притаманн нтелгентнй людин. Посварившись з Максимом, вн пшов геть. А в голов вирй думок: ця наволоч стукнула його в обличчя! Ач який лицар об'явився!З большим задоволенням вн згадував, як душив Максима, колотив його, вивертав, колнчив заразом жалкував, що так швидко урвав свою расправу. Вбити б гадюку! На юшку потовкти!Вн любив лтературу, вона стала йому близькою й найдорожчою. лтературу вн розцню як першу ознаку культурно людини.Степан вважав, що вн людина насиченого розуму тому не повинен сплкуватися з людьми, тими далекими фгурами, що йому часом випадало з ними здибатись. Життя людей здавалося йому простим жодно уваги не вартим.Вн належав до тих людей, хто прагне крок за кроком наближатися до поставлено мети, але не вм спочивати на зупинках досягнення. Бажання його були поривними, вони палили його, кликали навпростець через труднощ. Здавалося б, а що здесь прикрого. Та справа в тому, що при виршенн будь-яких заморочек душа Степана була жорном невпинним, що лиш разом з добрним семенем кукль ввсюг життя.Поступово Степан заволодвав мстом. Спочатку нова квартира (простора, свтла, у центральному район), а потм люди, знайом. х родич... так вглиб мста. Його капелюх щораз частше здймався на вулиц... Зос, яку, здавалось, покохав, Степан доводив перевагу громадського над особистим, читав й мораль, в яку й сам мало врив.Хлопець часом вдчував, що губить для себя. От часточки свого я йому хотлося збрати, повернути х до для себя, з'ясувати сво ство. Та на змну цим думкам прибывали зовсм нш, протилежн.Роман був сприйнятий офцйною критикою з роздратуванням. Проти Пд-могильного було органзовано цлу кампаню. Письменник тримався мужньо. Вн йшов шляхом аналтичного митця. Вн був моралст. У його роман, крм основно проблеми, показан найрзномантнш нашарування життя. З сторнок книги поста цла галерея образв, анкету кожного з их заповню создатель. 

Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/9247394readmore