Пожалуйста очень надобно Твр Картини природи в поез Лес Укранки

Природа вдгравала особливу роль у житт творчост Лес Укранки. Весна, лто, оснь, зима це не просто пори року, що змнюють одна одну. Весна для хворо на туберкульоз ксток Лес була передвсником тепла, надю на одужання. У багатьох творах звучить мотив весни, цлющого впливу на всх на все.

Лто , це сонце, тепло, ласкавий втерець. Ултку Леся почувала полегшення, хвороба неначе вдступала, а настрй був бадьорий;

Оснь зима приносили з собою дощ, холоднечу, слабування нов поразки у боротьб з туберкульозом. Але негода няк не впливала на творчу активнсть поетеси. Якось вона у лист написала: "Нередко у поетв настрй поетичний залежить вд погоди одн найбльше пишуть навесн, в чудову погоду, друг можуть писати тльки пд час осннх дощв, у мене ж сей настрй залежить най бльш вд того, яка погода в душ, я пишу найбльше в т дн, если на серц негода, тод чогось швидше робота йде".

Але няка негода не впливала на прояв любов поетеси до рдного краю. З нжнстю писала Леся Укранка про лси озера Волин, синй Днпро, пвденн степи Украни, чудов Карпати мнливу красоту Чорного моря.

У 1888 роц Леся Укранка вперше де до моря сво враження вд мандрвки опису у лричному цикл з дев'яти творв "Подорож до моря". Врш цього циклу нагадують щоденник, у якому поетеса занотову побачене неначе веде читача вд Луцька до Одеси.

Врш "Красо Украни, Подолля" третй врш циклу. Перед читачем розгортаться картина, на якй зображено "хорош, красн села", "хати садками вкрит, србним маревом повит". Останн два рядки строфи "Коло сел стоять топол, розмовляють з втром в пол" нагадують Шевченквськ образи.

Дивться також

Реферати про життя та творчсть Лес Укранки

Визначте поетичний розмр поезй "Хотла б я пснею стати..." та "Ви щаслив, пречист зор". (та нш запитання)

Бографя Лес Укранки

Позд де отдал, розгортаються нов картини: "хвилюються лани золот", "бори величественен, густ провадять тамну розмову". Раптом виринають "ярочки зелененьк, стежечки по них маленьк, перевит, мов стрчечки, збгаються до рчечки..." Врш написано так, що складаться враження присутност читача в подорож. Кравиди змнюються так швидко, наче деш у позд спостергаш за природою з вкна.

Зовншня красота Подлля чару, але вона не заступа народного пламенея. Врш розпочинаться закнчуться строфою:

Красо Украни, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здаться, що зроду недоля,

Що горе для тебя не знавало!..

Та горе недоля . Вони поки що прихован розкшними барвами лтньо природи; села хорош, красн тльки здалеку. Убог хатки укрит садками, нби србним маревом. як же не хочеться розвювати люзорну дилю. Нехай швидше летить позд, нехай на довше збережеться мажорний настрй, адже попереду Лесю чека тяжке життя, сповнене недомогаю страждань, вд яких н втекти, н заховатися.