Цитати до виду павлуся з книжки заболотного пожалуста

Дд Андрй вважав свом обовязком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його здити на кон, кидати списом та арканом, стрляти з рушниц та з лука й орудувати шаблею. Часом оповдав йому про Запорожжя, про козакв, хн звича та про вс походи й пригоди з свого життя.

Павлусь мряв про те, коли й вн пдросте, стане славним козаком.

Здаться, не було нчого такового, чого б Павлусь для Ган не зробив.

Павлусь пднс вгору свого супротивника та, як лише цей вдстав вд земл, розмахнув ним кинув на землю.

Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися.

Його огорнув ужас. У його уяв татарва була такою, що нхто не переможе. Ддусь розказував йому, як козаки колотили татар, та ось вн бачив, як татарви нчого не стримало, ддусь, багато нших дужих козакв полягли.

Непорадний: Козаков соромно плакати, ось що. Виростеш козаком станеш, тод й засоромишся.

У Павлуся забилося серце, если почув сотникв наказ. Вн сьогодн побачить те, що вд ддуся стльки наслухався. Побачить, як козацтво стрнеться з татарами, тими страшними чортами, що ц ноч так лютували в Выручилвц.

Злод, пси, чорти! Ви ддуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тоб, ось тоб! Тепер Павлусь отямився. Вн перший раз убив людину. Йому стало ужасно, в глазах потемнло, вн зомлв. Його брав на руки Степан став вдтирати.

Хба ж, тату, так нещасну, залишимо без помоч?

Ддусева наука стала йому в пригод. Ось це Большой Вз, а ця зоря над нами то показу пвнч. Ну, навпроти не мусить бути пвдень.

Недоля: Як хлопець з цього вийде цлий, то знайте, що з нього кошовий буде.

Хлопець за ц два дн освовся з степом татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пстол, то не те, як вн ткав з Выручилвки. Тепер вн теснее мж козаками бував у поход бачив, як татар бться.

Продав ти мене, юдо, Бог для тебя певно покара. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду.

Помагав татарам у всьому вчився запопадливо татарсько мови. Вн був тямущий, татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав з для себя до всього охочого, щирого виконував ус роботи вправно.

Н, не прийму! мо християнсько не зречусь Хоч повсьте. Пощо мен опсля в смол горти.

Понизу, в челяднй, вибили Павлуся так, що з спини аж кров потекла. У хлопця бгли сльози з глаз, аж покусав губи до кров, а н раз не застогнав.

Допоможть мен, Господи Спаси свята Покрово, визволитися та козаком стати! Ус ц шаласи я з димом пущу з землею зрвняю.

Готувався до втеч повльно розумно. Вн став обкрадати конюхв. В одного вкрав ножика, в другого сумку та харч, у третього вуздечку. Усе те ховав уноч в дуплясте старе дерево. При цм був покрний, слухняний, усм служив охоче, так що нхто його не запдозрював.

Павлусь теснее мав досвд. Вн знав, як зловити в рц рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке Харциз як його треба берегтись.

Вн теж козацька дитина не грший вд нших. Як гинути, то гинути. Вн пде смливо на погибель з козацькою пснею на устах Та вн ще вила всх татар хнього Магомета.

Я знаю, що в татар менше карають, если бранець сам вернеться з добросердечно вол.

Тепер жилось йому дуже добре. Йому подарували волю, зробили те, чого забажав. Виходив, коли хотв, у мсто, знайомився з ровесниками з багатих татарських отчизн, здив на кон, стрляв з лук та рушниц. Був развлечений, за це його вс полюбили.

Девлет-грей: Замечательна й лицарська кров пливе в цьому хлопцев! Коли б його Аллах просвтив та до нашо правоврно ври привернув, придбав би соб слам замечательного лицаря оборонця. Справд лицарський народ т козаки.

Яке мен дло до нього! Добре, що живе, тепер хай сразу здохне за ту кривду, яку нам заподяв. Чорт х бери усх татар. Маму вбили, ддуся нас замучили Заждть, чортов сини! Возвращусь я ще сюди, може, не раз, та не на посторонку, як невльник, а з козацтвом, як лицар! Заждть, я ще вашого ддьчого хана за бороду скубну, не те що

Если б татарин не хотв пустити х на волю, тод Павлусь уб сестру, татарина проколе ножем. Хай тод повсять або кньми розрвуть все одно.

Нчого не бажамо, лиш вол. Пусти нас Нам здесь добре, та за Украною нам сумно. Хочемо свох побачити.

Н, майна я не хочу, а лиш ось про що прошу: у Сулемана-ефенд живе невльник Остап Швидкий, укранець, земляк мен. Звели його виучити подаруй мен Та вн мен був рдним батьком, коли я уневолю попав. Вн завивав мен рани, коли мене зрзали нагаями. У Павлуся потекли сльози з глаз.