Паспорт твору тополя Тараса Шевченка. хто напише пж

Рд лтератури: лро-епос.

Жанр: балада.

 

Тема: вдображення трагчного кохання молодо двчини.

Мотиви балади: оспвування невмирущост справжнього кохання; уславлення врност в коханн; спвчуття до молодо двчини, розлучено з коханим; засудження зневри та звертання за допомогою до ворожння.

дея: невмирущсть справжнього кохання та врност.

Проблематика: кохання та розлука, батьки дти, врнсть та зрада, добросердечно злобно, задоволення та страждання, щирсть в почуттях та вдсутнсть почуттв.
Композиця:
Експозиця: По дбров втер ви.
Завязка: Полюбила чорнобрива козака двчина...
Розвиток д: Любилася, кохалася, а серденько млло.., минув рк, минув другий козака нема, мати хоче дати за ветхого замж, пшла вноч до ворожки, тягостно мен, тяжко!.
Кульмнаця: Випий трошки сього злля все зло заготь.
Розв'язка: Взяла злля, поклонилась, Вмилась, напилася, Тихо усмхнулась.
Вдруге, втрет напилася не оглянулась, Отак скрывая чорнобрива плакала, спвала... на чудо серед поля тополею стала.

Художн засоби.
Ептети: стан високий; лист широкий; море широке; марне зелен; викохав тонку, гнучку; тихо усмхнулась, по синьому морю, серце-тополенько, щиру правду.
Постйн ептети: чорнобрива двчина, бле личко, кар оченята, милий чорнобривий.
Персонфкаця: втер ви, гуля, гне, серце ни, само серце зна, серденько зна, млло, б'ться, чуло серце недоленьку, сказати не вмло, не произнесло, стане мсяць серед неба.
Метафора: личко червон, до пополудни, та й зав'яне, брови полиняють, сиротою блим свтом нудить, сохне вона, чорнобрива сохла, без милого скрзь могила, душу згубити, двувала, злля лихо заготь, зло знаю, все пде в воду, рости до само хмари, лта трачу, хоче мене мати в землю заховати, торшню вроду, злля все лихо заготь.
Порвняння: поле, як те море, одна, як сирота, ворку, як голубка без голуба, батько, мати як чуж люди, сонце свтить як ворог смться, Сохне вона, як квточка, Легше в трун лежать, нж його побачить, Пшла ветха, мов каламар, За перший раз, як за той рк, Полетла, мов на крилах.
Повтори (тавтологя): одна, одна, любилася, кохалася, Минув рк, минув другий, Позаторк знала, позаторк зллячка, Серед степу пала, Пала , Плавай, плавай , Рости, рости, Все вгору та вгору, До схд сонця, ранснько
Повтори (анафора, динопочаток): Полюбила , Якби знала, Не спва, Скажи
Повтори (рефрен, приспв): Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю, По дбров втер ви, Гуля по полю, Край дороги гне тополю До самого долу.
Повтори (епфора, динозакнчення): Вмилась, напилася,  Вдруге, втрет напилася.
Риторичний оклик: Одна, одна, як сирота На чужин, гине!, Край свта полину!, Бабусенько, голубонько!, Тягостно мен, тягостно!, Н! Вже не вернуся!, Мамо моя!, Доле моя!, 
Риторичне звертання: Плавай, плавай, лебедонько!, Рости, рости, тополенько!, Скажи йому, мо серце!, Боже милий, Боже!.., Подивися., тополенько!, Рости ж, серце-тополенько, Все вгору та вгору.
Риторичне запитання: Хто ж викохав тонку, гнучку В степу погибати?, Чи довго й одинокй на см свт жити?.., Вийшла з хати чи йти, чи н?.., А хто ж головоньку Буде доглядати?, Хто догляне, розпита, На старсть поможе?
Пестлив слова: серденько, личко, козаченько, раденьк, недоленьку, бабусенько, голубонько, лебедонько, тополенько, головоньку, ранснько
Антитеза (протиставлення): День  нч ворку, чи джду я, чи не джду пари, По тм боц  моя толика, По см боц  горе
Контраст (антонмчн пари): Полюбила  не спинила: Пшов  та й загинув..., ворку,а нхто не чу..., Нехай попи заспвають, а  дружки заплачуть, бжиякомога; Що б там не горланило, Не оглянься, поки станеш, милий чорнобривий Спва, гуля, А я плачу, плакала, спвала.
Метаморфоза: Отак скрывая чорнобрива серед поля Тополею стала.

Вршований розмр: коломийковий врш з розбивкою на два рядки (8 + 6 = 14 складв)