Характеруйте персонажа Лиса кого та ще!ФАРБОВАНИЙ ЛИСЖив собi в однiм

Характеруйте персонажа Лиса кого та ще!
ФАРБОВАНИЙ ЛИС

Живой собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, принуждали на нього залiза (залiзо - пастка) або пiдкидали йому затруного м'яса, нiчим не могли йому дохати кiнця. Лис Микита кпив (кпити - глузувати) собi з их, оминав усякi небезпеки, ще й iнших свох товаришiв остерiгав. А вже як вибрався на лови - чи то до курника, чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя над нього. Дiйшло до того, що вiн не раз у бiлий денек вибирався на полювання i нiколи не вертав з порожнiми руками.

Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього.

- Що ви собi думате!- величався вiн перед своми товаришами. - Досi я ходив по селах, а завтра в бiлий денек пiду до мiста i просто з торговицi Курку вкраду.

- Ет, iди, не скажи дурниць!-уговкували його товаришi.

- Що, дурниць! Ану, побачите! - решетився Лис.

- Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже хiба б ти перекинувся в Блоху, щоб для тебя не побачили i не роздерли.

- От же побачите, i в Блоху не перекинуся, i не роздеруть мене!- товк сво Лис i поклав собi мiцно зараз завтра, в сам торговий день, побiгти до мiста i з торговицi вхопити Курку.

Але сим разом бiдний Микита таки перечислився. Помiж коноплi та кукурудзи вiн залiз безпечно аж до передмiстя; огородами, перескакуючи плоти та ховаючися мiж яриною, дiстався аж до серед мiстя. Але здесь бiда! Треба було хоч на коротку хвильку вискочити на вулицю, збiгати на торговицю i вернути вспять. А на вулицi i на торговицi вопль, шум, гармидер, вози скриплять, колеса туркочуть, конi гримлять копитами, свинi квичуть, селяни гойкають - одним словом, клекiт такий, якого наш Микита i в снi не бачив, i в гарячцi не чував.

Але що дiяти! Наважився, то треба кiнчити те, що зачав. Посидiвши пару годин у бур'янi коло плоту, що притикав до вулицi, вiн освовся трохи з тим гамором. Позбувшися першого ужасу, а надто роздивившися потроху, куди i як найлiпше бiгти, щоб осягнути свою цiль. Лис Микита набрав вiдваги, розбiгся i одним духом скочив через плiт на вулицю. Вулицею йшло i хало людей багато, стояла курява. Лиса мало хто й запримiтив, i нiкому до нього не було дiла. "От Пес так Пес", - мыслили собi люди. А Микита тому й рад. Знiтився, скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю, де довгим рядом сидiли жiнки, держачи на решетах, у кошах i кобелях (кобеля - торба) на продаж яйця, масло, свiжi гриби, полотно, сiм'я, курей, качок i iншi такi гарнi речi.

Але не встиг вiн добiгти до торговицi, коли йому настрiчу бiжить Пес, з iншого боку надбiга другий, там видить третього. Псiв уже наш Микита не обдурить. Зараз занюхали, хто вiн, загарчали та й як не кинуться до нього! Господи, яке страхiття! Наш Микита скрутився, мов муха в окропi: що здесь робити? куди дiтися? Недовго думаючи, вiн шмигнув у найближчi створенi сiни, а з сiней на подвiр'я. Скулився здесь i роздивляться, куди б то сховатися, а сам надслуху, чи не бiжать пси. Ого! Чути х! Уже близько! Бачить Лис, що на подвiр' в кутi 100ть якась дiжка. От вiн, недовго думаючи, скiк у дiжку та й сховався.

Щастя мав, бо ледве вiн щез у дiжi, если надбiгли пси цiлою кучею, дзявкаючи, гарчачи, нюхаючи.

- Здесь вiн був! Здесь вiн був! Шукайте його!- голосили переднi.

Цiла юрба кинулася по тiсненькiм подвiр', по всiх закутках, порпають, нюхають, дряпають - Лиса анi слiду нема. Кiлька разiв пiдходили й до дiжi, але негарний запах, який iшов вiд не, вiдгонював х. Вкiнцi, не знайшовши нiчого, вони побiгли далi. Лис Микита був урятований.

Урятований, але як!

У дiжi, що так несподiвано стала йому в пригодi, було бiльше як до половини синьо, густо на олi розведено фарби. Бачите, в тiм домi жив маляр, що малював поко, паркани та садовi лавки.