твр на тему пам039;ятник мому улюбленому письменнику. Помогите безотлагательно нужен, за

Я люблю читати книжки. Сидти тихим вечором при тьмяному свтл свтильника перегортати сторнку за сторнкою, вдриваючись вд навколишнього свту. Я поринаю в життя кожного персонажа, разом з ним закохуюся, засмучуюсь, дзнаюся щось нове ...

Я не можу без книжек, вони дозволяють мен вдволктися вд реального життя, вд буденно сути. Вони дозволяють мен збагатити свй внутршнй свт новими враженнями та мрями, розвивають образне мислення ... Напевно, саме тому найбльше я читаю фантастику фентез, а нод навть романи.

Люди, як пишуть у жанр фентез, вдкривають для нас нов, чарвн свти. х безмежна фантазя вража до глибини душ. Часом дивушся, як можна продумати кожну деталь в новенькому свт - вд немного травинки до дивовижних чудес маг? А адже придумують, описують деколи так, що неможливо вдрватися вд оповдання.

Перед тим, як купувати книгу, я раджуся з своми знайомими. Рдко коли виходить купити книгу навмання, тому що сразу друкують все що завгодно. Але один випадок став для мене дуже вдалим примним.

Книга мо однофамлиця Веронки ваново Вдображення стала справжнм вдкриттям. Ця письменниця немов вигадувала моми думками. Роздуми головного героя, його переживання, над - все виявилося близько мен навть повчально.

Говорити про Веронц ваново важко, просто. Важко, тому що це рзностороння письменниця поетеса, торкнулася всх найглибших струн мо душ. Легко, тому що вона надзвичайно талановита близька мому серцю.

Старовинна прислв'я сказать: не можна двч увйти в одну й ту ж рчку. Це буде вже нша рка - вона тече, змнюються сберегай ... Людина теж змнються. Кожне прожите мить народжу в ньому новий досвд, нову думку, нове почуття. Не можна двч увйти в одну ту ж книгу. Якщо це справжня книжка, то вона рухаться росте разом з нами.

Серю книжек про Джерон кожен раз читаш поновой поновой вдкриваш для для себя цього, та й кожного персонажа книги, тому що сторнки щораз народжують нов думки.

Читаючи твори Веронки ваново, розумш, яка все-таки складна штука життя: нколи не знаш, де знайдеш, де втратиш. Я размышляю, що завдання кожного письменника - донести до сердець читача найпотамнше, подарувати частинку себе. й вдалося зробити це, пам'ять про трохи удивительною флософсько книз, яка подарувала мен клька новий погляд на життя, назавжди залишиться найпотамншим пам'ятником мо душ.