кто таковой ОБАБЧ ?

1. присл. З обох бокв; на обидва боки. Корж припав до кульбаки гикнув. ще швидше полетла обабч земля (Знада Тулуб, Людолови, I, 1957, 358); Руками намацумо стежку по два лягамо обабч (ван Багмут, Опов., 1959, 66); Голда вийшла на вулицю. Обабч з зеленого шумовиння садкв виглядали будинки (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 59).

2. у знач. прийм., з род. в. Уживаться при вказуванн на розташування, перемщення т. н. кого-, чого-небудь по обидва боки об'кта. Обабч Прута туляться одне до 1-го тсн села покутськ (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 5); Обабч шляху вставали височезн пожеж (Юрй Яновський, II, 1958, 224); Як не роздивлялася [Олена] обабч себе, таки пройшла мимо Ореста Влинського (рина Вльде, Сестри.., 1958, 13);  

//  рдко. Уживаться при вказуванн на розташування кого-, чого-небудь з боково сторони об'кта; поряд, збоку. Шура стала обабч стежки, пропускаючи свох сантарв