твр на тему: Чи були в Степана Радченка справжн друз? ("М100")

Серед письменникв, чи мена сучасному читачев стали вдомими не так издавна, Валерй Пдмогильний. Треба вддати дане: спадщину письменника повернуто повнстю, його визнали одним з найколоритнших письменникв новтньо укрансько лтератури.

У бограф письменника багато блих плям, вона чека свого дослдника. Вдомо, що народився вн пд Катеринославом учився в унверситет, займався преподавательчною дяльнстю, працював у видавництв, секретарем секц художньо пропаганди, писав художн твори. Дату розправи над Валерм Пдмогильним не установлено: одн говорять, що його розстрляли на Соловках у 1937 роц пд час масового знищення полтичних в'язнв, нш в 1941 роц.

Почав писати Пдмогильний у 20-т роки. Головний герой оповдань нтелгентний мщанин, який вдкинув традиц старого побуту, а на новий дивиться з високостей буржуазного ндивдуалзму. Ставлення до творца оповдань його особистост було рзне. Бльшсть лтературних критикв вимагали розправитися з ним.

Письменников робить честь те, що вн, незважаючи на шален атаки, залишився перш за все людиною, думаючим художником слова, якого хвилювали проблеми сучасност, людини, якй завжди спвчував. Вн схильний до психологзму, в цьому бачить головне сво завдання. Одним словом, теснее в оповданнях В епдемчному б арап, Собака, Проблема хлба В. Пдмогильний ствердив для себя письменником з добросердечною лтературною школою.

Найбльш вдомий твр творца роман М100, який вн у 1928 роц друку в мст Харков. В основ сюжету сторя людсько душ (можливо, з автобографчними елементами). Хоч сам письменник категорично заперечував ототожнення героя з творцом.

Головний герой Степан Радченко. Виходець з села, вн прибывать до м100 вступа до вищого навчального залогу. Через певн обставини не закнчу университету, влаштовуться на боту в журнальчик одночасно почина займатись лтературною творчстю. У Степана багато друзв. х об'дну лтературне життя.

На перший погляд, це звичайний тип нтелгента перших пожовтневих рокв. Та то тльки так здаться. В. Пдмогильний, майстер психологчного аналзу людсько душ, створив образ неоднозначний , можна сказати, складний. Це людина, сповнена суперечностей: зовн вн красивий, привабливий, користуться певним авторитетом у лтературних колах, та в нього темне нутро. Як сказать сам автор, залишилося в нього щось вд бешеного звра. А мсто, яке так гостинно зустрло його, вн хоче пдтоптати, покласти соб пд ноги.

У душ Степана постйний двобй блага злобна, правди кривди, через свою безпринципнсть герой не може визначити, що ж головнше для нього в цьому двобо.

В. Пдмогильний добре володв французькою мовою, переклав багато з французько на укранську. Парадоксально звучать про те, що в 30-т, 50-т роки переклади письменника друкувалися без творца перекладв.

Лтературна критика сьогодн, аналзуючи роман М100 и головного героя, прибывать до думки, що вн, Степан Радченко, нагаду Хоть какого Друга з вдомого роману Г де Мопассана.

Та, читаючи уважно роман, можна зробити й нший висновок. Н, вн не Любий Друг, вн людина-завойовник, яка розбазарю свй талант. Ось один з епзодв роману. Степана запросили на вечрку до нституту, де вн чита сво оповдання Битва. Успх, пише автор, був великий, та Степан до цього успху поставився дуже неприхильно навть не визнав за потрбне пдняти квтку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр з внка сво майбутньо слави.

У розмов з Борисом, вдвертим прихильником лтератури, Степан сказать, що оповдання це жарт, це розвага, а за нч пише деклька творв у цьому ж жанр