помогите пажалуйста по украинской летературе ведько халамиднык сокрашенно писатель Володимер

Не було й денька, щоб хтось не нажималвся на Федька: там вкно розбив, там синяка набив другов, там перекинув джку з водою. Наче бс який сидв у хлопцев йому аби битись, аби щось перевернути догори ногами. Ось граються дти в пску, лплять хатки. Федько теж лпить, а тод взьме та й повалить усе сво, чуже. Битись з ним не пробуй найсильнший на всю вулицю.

Як пускають хлопц змя, прийде й одбере. Причому не пдкрадаться, а кричить на все гортань, щоб вддали змя. Навть тро хлопцв не можуть нчого вдяти. Федько одйде далековато, потм повертаться й вдда грашку, а на додачу сво нити.

Але так не часто бува. Найчастше мами йдуть жалтися до Федьково матер. Мати ла сина, а той мовчить насупившись. Увечер батько, який працю в друкарн, кладе Федька на стлець лупцю. Той затято мовчить. Батько да хлопцев дв чи три копйки за те, що той правду сказать. Мати злобиться.

Не любив Федько й товаришв видавати. Найбльше йому дставалося за панського синка Толю нжну, делкатну та смирну дитину.

Федько спокушав Толю до свох забав, той приходив додому забрьоханий, з розбитим носом. Його мати аж умлвала, бачачи свого сина таким. Федьков знову дставалося вд батькв. Мати сказала, щоб вн не смв чпати панську дитину, бо батько вижене х з квартири, яку вони в нього винаймали.

Надвор вечр. З хазяйського дому долина нжна музика. Батько десь там походжа, мати гра, Толя там чистенький, нагодований. Н сварок у их, н бруду, н клопоту. Пожильц принесуть за квартири, мужчины привезуть грош за землю. нхто х не вижене з квартири, хоч би як Толя образив Федька. Батько б' Федька за те, що той водиться з благородними дтьми. Л через деякий час Федько знову спокуша Толю. Ось надвор буря, Толя дивиться у вкно й бачить, як посеред вулиц забавно брьохають Федько, Стьопка й Васька. Вони щось цкаве знаходять на дом весело любо. Толя не витриму йде з ними, а увечер лежить з температурою. Федька ж знову лупцюють. Наставала весна. Федько пдйшов до друзв почав радсно роздати, що вн був на рчц, бачив, як де крига, як знесло базарний мсток. Виршили завтра не йти до школи, а пти на рчку. Цю розчешу чув Толя, йому теж захотлося подивитися на льодохд. Тому наступного ранку вн теж з'явився на берез. Лд трщав, лускався, ср крижини лзли одна на одну, як у гурт волв. Толя все чекав, если Федько пде на лд, як обцяв. запропонував битися об заклад, що Федько злякаться й не перейде по криз рчку. Федько погодився. Толя, якщо програ, вддасть свого ножи, а Федько чижика.

Федько взяв палицю й побг на кригу. Вн вправно перестрибував з одн крижини на ншу, пдтягуючи палкою до для себя. Доросл орали на хлопця, але той не слухав х. Пройшов до другого берега, а тод знову вспять через кригу. Ус аж завмерли з страху. Коли Федько щасливо повернувся на берег, доросл зтхнули полегшено й вилаяли хлопця, вдчуваючи быстрше захоплення спритнстю, анж злсть.

Толя аж задихався вд заздрощв, дивлячись на Федька. Йому (давалося, що пройти по криз дуже просто й весело, зате дивитимуться вс на нього, як на героя. Вн попросив у Федька палицю й, не слухаючи його вдмовлянь, стрибнув на крижину, потм на пругу. У цей час насунула куча льоду й вдрзала панича вд берега.

Толя розгубився, стояв плакав, а люди бгали по берез й не знали, як йому допомогти. Раптом звдкись прибг Федько з новою палкою, добрався до Тол й допомг перейти на крижину, з яко той вибрався на сберегал. А крижина пд Федьком трснула, вн опинився у вод. Хлопц кинули Федьков пояс, але руки того замерзли й не могли його втримати. Тод Федько схопив шворку зубами й вибрав ся на сберегал.

У цей час прибгли батьки хлопцв. Мати Федька шарпала сина, лаяла колотила. Толин батько спитав у Федька, чи правда, що вн штовхнув його сина на лд. Федько, побачивши перелякан, благаюч оч Тол, уперше в житт збрехав. Вдома його колотили, поки втратив свдомсть Три дн потм вн лежав з високою температурою, поки й помер.

За хлопцем вопила вся вулиця, а Толя байдуже дивився з вкна грався з чижиком, якого вн сказав Федьковй матер вддати йому.