На скльки частин умовно можна подлити врш "Як умру то поховайте..."

Це розвиток-переживання лричного героя про долю народу. У розгортанн сюжету можна видлити три частини, повязан мж собою за допомогою нтонацй. Перш слова Заповту вражають свою граничною простотою, навть буденнстю. Здесь нема слду декларативност. Поет вд мен лричного Я висловлю свою останню волю. Неначе батько збрав синв перед смертю лагдно, спокйно, без жалю зтхань, як колись загадував м чергову боту, нин просить з ледь помтною журбою поховати його, як годиться. Але в цй простот глибина думки виду. Клькома звичайними словами намальована цла картина. Разом з собою поет мощью поетичного слова пдняв свох читачв на таку височнь, звдки вони оглядають Украну вд краю до краю, вдчувають для себя господарями ц краси, ц велич усвдомлюють спвгромадянську вдповдальнсть за долю рдно Втчизни. Знакчними образи: ревучий Днпро, широкий степ, широкопол лани, бо вони свдки козацько слави. Бути похованим на могил означа знайти останнй притулок на козацькому курган роздлити участь оборонцв рдного краю. Тому початок твору свдчить про невддльнсть постат поета вд Украни. У двох наступних парах строф поет теснее дума не про себе, не про свою погибель, а дума турбуться за долю рдного народу, його майбутн. Вдчуваться хвилювання автора: рядки тут бльш енергйн, поривчаст, з недомовленостями. Якщо станеться так, що Днпро понесе з Украни у син море кров ворожу, тобто если будуть знищен ус кати його народу, а трудящ стануть вльними щасливими, вн готовий полинути з вдячност до господа молитися йому, а значить, врити в нього. Повязавши перш дв строфи з третьою словом поховайте, Шевченко звертаться до рдного народу з наказом-порадою революцйного повалення снуючого ладу: вставайте, Кайдани порвте вражою злою кровю Волю окропте. Рядки ц вибух пристраст поета, його найзаповтнше бажання, здйсненню котрого вн вддав ус сили помисли. Це програма його життя, за виконання яко вн мужньо боровся. Вмираючи (як вн думав) не встигнувши побачити свй люд вльним, вн хоче, щоб хоч псля смерт здйснилась його мря. Поет-трибун прямо говорить народов, що порвати кайдани невол (знак соцального нацонального гнту) можна тльки шляхом збройно боротьби, в котрй проллться кров. Але це буде правосудна вйна: ептети вража злобна кров вказують прямо, що йдеться про тиранв-царв, панв-крпосникв та нших гнобителв трудящих. накше пани несли не вддадуть сво влади. Закнчуться Заповт дуже оригнально. В останнй строф особист й громадянськ мотиви зливаються в один. Псля емоцйного спалаху-заклику вдчуваться спад напруження перехд до нтимного свту поета, його мрй. Непохитно врячи, що люд збуду нове суспльство велику смю, вольну, нову. У от у цьому великолепному суспльств, за яке боровся страждав поет, нехай не забудуть його. Хай нколи мати-Втчизна згаду незлим тихим словом свого врного сина. Це приятеле його особисте прохання. дуже скромне. В одному з варантв було тихим добрим словом, але поет замнив добрим на незлим.