дейно - художнй аналз врша Шевченка "Мен однаково чи буду..."

МЕН ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ АНАЛЗ Аналз врша Мен однаково, чи буду тема, дея, вршовий розмр, жанр, художн засоби та нш питання розкрит в цй статт. Мен однаково  врш Тараса Шевченка, написаний 17-19 травня 1847 у Санкт-Петербурз заходить до циклу В каземат. Мен однаково, чи буду аналз  Рк написання: 1847 Лтературний рд: Лрика. Жанр Мен однаково: Лричний врш (медитаця). Вид лрики: Громадянська (медитативна). Провдний мотив: Патротичн почуття вдповдальност за батьквщину. Вршовий розмр Мен однаково ямб. Тема Мен однаково: вдтворення почуття громадянсько мужност, духовно стйкост незламност, вдданост Батьквщин й народов, роздум поета над важкою частью власного рдного краю. дея Мен однаково: вра письменника у неминучсть повалення царського гнту, вдродження Украни.  Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань укранцв, до х майбутнього; осмислення сво недол як частки страждань уярмленого народу. Художн засоби Мен однаково, чи буду Ептети  люди зл, лукав, славнй Укран, окраденую (Украну), метафора  зл люди Украну присплять, оксиморон  Малого слду не покину // На нашй славнй Укран, На нашй не свой земл Композиця Мен однаково, чи буду Врш можна подлити на дв частини: 18 рядкв перша частина, 5 рядкв друга. Побудований твр на протиставленн, функцю звязку й протиставлення мж частинами надлений сполучник та. Мен однаково, чи буду дейно-художнй аналз Сумна толика чека лричного героя. Вн скорш за все засуджений на висилання до Сибру. Але особист страждання страждання не лякають його. Митцев не ужасно й бути забутим людьми. Трагчне його невльницьке  сиртське минуле привчили його до страждань забуття. Сумна толика чека вязня: все, що задумав написати, згине разом з ним. Герой уважа, що зроблено дуже малюсенько для замечательно Украни; щоб залишитися у памят народнй, слд зробити бльше. Не будуть нащадки згадувати у мольбах, але й це не головне. А головне, що трагчна толика чека Украну. грабують безжальн пани, вони душать волю, намагання стати щасливою. Як справжнй патрот саме через це найбльш расправаться поет. У твор ми бачимо, як невдступно истязала Шевченка думка про загрозу вдродженню Украни, якщо росйськ самодержц присплять нацональну свдомсть укранцв викоринять з хньо свдомост бодай натяки на можливсть снування самостйно укрансько держави: Як Украну зл люди Присплять, лукав, в огн , окраденую, збудять. Ось що для Шевченка головним, а не любов слава серед спввтчизникв! Вн без болю ззнаться: Чи хто згада, чи забуде Мене в снгу на чужин Однаковснько мен. Але дуже важко поврити у його байдужсть щодо причетност до рдно Украни: Мен однаково, чи буду я жить в Укран, чи н. Для поета рдна земля була святою, вн так щиро любив! Але його життвий шлях несе на соб вдбиток довгого перебування у крпацькй невол: На нашй не свой земл. Та перед цими рядками й нш: На нашй славнй Укран. З одного боку, Украна замечательна наша, а з ншого все таки, не своя, бо невльна, сама соб не належить. Саме в цьому парадокс й мститься генальна тема твору: вражаюче глибоке вдображення трагзму людини, яка так багато зробила для сво Батьквщини, але нараз вдчула, що через певн обставини вд прац може не залишитися й малого слду. Умисне хитрить поет тод, коли пише, що малого слду не позлее на Укран що його не помяне батько з сином. Ц запевнення поета про власну байдужсть до того, чи буде вн жити в Укран, чи н, чи згадуватимуть його на рднй земл, чи не згадуватимуть, все це для того, щоб наголосити: Шевченков, звсно, не однаково. Всмнадцять рядкв врша напружено готують нас до важливост останнх пяти рядкв: Та не однаково мен, Як Украну зл люде Присплять, лукав, в огн , окраденую збудять Ох, не однаково мен. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну делему укрансько нац, що, мов клинок, висить над нею вже клька столть стала чи не найзлободенншою проблемою сьогодншнього денька: окраденсть у час оновлення та вдродження. Тому з повним правом можна вважати поезю Мен однаково, чи буду зверненням-попередженням сучасному поколнню укранцв. сторя написання Мен однаково, чи буду Чим уважнше вчитушся у Шевченкову поезю Мен однаково, чи буду, тим виразнше вимальовуться перед нами постать поета як нацонального пророка. Участь у бот Кирило-Мефодвського братства позволила йому простежити пожвавлення нацонального руху в Укран. Поет розумв, що це тльки початок поступового накопичення визвольно енерг народу. Тому не удивительно, що грубе придушення нацонального руху, розгром тамного товариства спричинили появу врша Мен однаково, чи буду. Дана поезя написана пд час перебування письменника в каземат у 1847 р.

Ну как? помогла? если нет я могу дописать что надобно