твр на тему "Як умру то поховайте..."-твр, що дна минуле,

                                       Твр-роздум
У грудн 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщин в помщика-декабриста С. Н. Самойлова. Здесь вн, застудившись, захворв. 24 грудня стан його рзко погршав запалення легенв. Самойлови, побоюючись ще гршого, вдправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тягостно було в дороз, не легше й по прибутт, хоч лкар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останн години його життя. Так не хотлося вмирати, бо ж тльки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, погибель, то треба сказати людям останн слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось пдввся й ослаблими руками запалив свчку. На папр лягли перш так страшн для молодо людини слова:
Як умру, то поховайте Мене...
Отак под наштовхнули Шевченка до написання Заповту. Але поштовх ще не причиною. Якби тльки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповт. Насправд ж врш був викликаний суспльно-полтичними умовами життя крани в 3040-х роках ХХ столття, сповнений глибокого революцйного змсту.
Поет викрива соцальне злобно, про яке спочатку наслухався, а потм побачив на власн оч 1843-1845 рр. Вдвдавши знедолену свою Втчизну, прохавши сотн сл Полтавщини Кивщини, вн чув вдгомн спалахв селянських повстань Украною. Побувавши в панських палацах, в мужицьких хатинках, вн побачив, що пани влаштували соб рай, а селянам пекло. Вн побачив усе, вислухав усх зробив висновок:
...вставайте, кайдани порвте.
Уперше поезя була надрукована пд назвою Думка у збрнику Новые стихотворения Пушкина и Шевченка (лейпциг, 1859). В автограф вонане ма заголовка. Загальновдома назва Заповт зявилася як редакцйна у виданн Кобзаря 1867 року.