придумати легенду про ластвку

Жили на Рос, в самснькому гирл дво молодят Мил Лепа. Гарн були так, що на хн веслля вс Боги злетлися з Вирю.

Нерозлийводою х називали, бо скрзь вони ходили разом, Мил Лепа. Навть на полювання. Метк в стрльб з лука обо. Прудконог злее Стрибог мг х наздогнати пд час бгу.

Звагою палали хн оч. невимовно палкою любовю одне 1-го. Серця мали добр ласкав: свою здобич вони вддавали найперше старим немчним людям. х обожали небо земля, води й лси, люди й Боги. Сам Троян, Бог-мсяць, Бог-тесля, збудував м оселю там, де нин Хрещатик бл бля гирла Рос. Сам громовержець просив Приятна полювати в Перуновй пущ лютих вепрв, яких розвелось багато як пдривали корння дубв. Мил ходив до Перунв. Сам. Без чарвно Лепи, бо в Перунову пущу жнкам ходу не було громовержець уникав жночо стат. Тож збираться Мил на полювання в Перуни, а Лепа мсця не знаходить. Гайне хоч назирц за свом коханим. Тод вн побачить, заверне : не можна гнвити Перуна! Та 1-го разу невгамовна Лепа таки непомтно прийшла назирц. Та й заклякла за кущем папорот. Бачить, аж страшнющий вепр як гора! рохка ри замлю, корння дуба вивертаючи.

Кинув у нього дротик Мил завмер з мечем пд дубом.

Заревв поранений скач, аж листя посипалося з дерев. Помчав на Приятна, наставивши кла.

Завмерла Лепа. если кабан ось-ось мав теснее прохромити коханого, вона скрикнула. Мил вчасно вдскочив, скач загородив сво гостр кла в дуба. мил блискавичним могутнм ударом гострого меча вдтяв звров голову.

Бризнула кров на груди мисливцев.

Коханий мй, ти живий! пдбгла Лепа й припала до закривавлених грудей Приятна.

Пташечко ти моя! скрикнув схвильований Мил.

Поцлувалися моллодята пташками стали. Бо уздрв х Перун розгнвався, що жнка ступила в його пущу.

Полетли Мил Лепа у свт гострокрилими красивими пташками, що х роси ластвками нарекли.

Понесли т пташки червон мтки на грудях вд кров мила Лепи.

Гнзда вють ластвки на людських оселях, бо люди ж хн родич.

зустрчають росв з дальних походв щебетом. Так само супроводжують душ померлих у Вирй.