Есе твр "Земле барвнкова, дай мен здоров039;я!

Замсть того, щоб бути творцями, ми непомтно сам для для себя стали споживачами. Причому споживачами в найгршому сенс цього слова. Чи взагал людина так влаштована? Вона весь час просить: дай, Боже; дай, земле; дай, дай, дай...
А чи достойн ми, люди, щоб нам щось давати? Чи з користю ми використовумо те, чим нас щедро обдарувала природа? Можливо, ми сам повинн й щось дати? Або, принаймн, зберегти? Ось як питання людина повинна поставити перед собою. Але вдповдь, швидше за все, буде невтшною. 
Небагато хто з нас може похвалитися тим, що насадив багато плодових дерев, виростив сад на пустирищ. Або створив на радсть ншим квтник у двор багатоповерхвки. Або вийшов на вулицю та поприбирав там смття, сам, просто за покликом душ? 
Але багато хто, навть з тих, хто клятваться у любов до природи, залишить у лс смття псля пкнка; викине пластиковий пакет у воду рчки чи озера, не донесе до урни обгортку вд цукерки, недопалок сигарети... Натомсть ми вирубумо лси з метою наживи, знищумо лсов квти, забруднюмо водоймища. 
Ми будемо просити здоров"я у земл, але сам нчого для цього не зробимо: не припинимо зловживати алкоголем, не кинемо палити, не пересядемо з автомобля на велик. 
Земле наша, дай здоров"я тим, хто обожать для тебя по-справжньому, хто служить тоб врою та правдою, ма чист помисли, прикраша тебе зберга  у чистот та незайманост.