Помогите определить основную мысль оповидання !^ БАБУСИН ОНУЧОКЧи то соняшник гойднувся

Помогите найти основную идея оповидання !
^ БАБУСИН ОНУЧОК

Чи то соняшник гойднувся бля тину, чи блявий хлопчик загляда в подвря баби Стехи. Старенькй теснее важко розпзнати. Сидить вона на ослнчику бля хати, на колнах руки тремтять купаються в щедрому сонячному промнн. А довкола зграйка блих ромашок, нби сузря.

Бабуню, крутнувся бля не Андрйко. Отправила мати, щоб я обрвав вишн. Ви, мабуть, сам нездужате?

Еге ж, нездужаю-таки, старенька привтно взглянула на сусдського хлопчика.

Зате я, бабуню, хутко все обрву, запевня Андрйко. Тльки листя посиплеться! Бабушка Стеха дрботить до дверей, шука в снцях виносить полотняну торбину. Хлопчик чпля через плече й бжить у садок. Если бабуся пдйшла до розлого вишн, Андрйко вже осдлав найвищу глку. Мж зеленим листям тльки сорочка бл.

Не гойдайся, онучку, застерга старенька, бо доведеться ловити тебе в пелену.

Не бйтеся! гука згори хлопчик. Зате мен звдси можна небо дстати!

Еге ж, клопочеться старенька. Небо чи й дстанеш, штани залишиш на сучку.

Сидить Андрйко вгор, мж небом землею, обрива стигл ягоди й дума про бабушку Стеху. Хороша вона. Завжди пригоща яблуками та вишнями, не свариться, если якийсь бешкетник залзе до не в садок.

Живе вона самотньо, от розда гостинц сусдським дтлахам. Андрйко глянув униз. Бабуся зперлася на палицю, така маленька суха, як маквка.

Бабуню, а де ваш внуки?

Далековато, ой, далеко, хита головою. Онучок, як мсячко, одненький. Мабуть, вирс теснее...

А чому вн не де до вас?

Мабуть, клопоти не пускають. Уже й листи не пише...

Змовкла. Ще нижче схилилася на палицю.

Не барися там, Андрйку, стривожилася. Дереву вже важко тримати для тебя.

Хлопчик хвацько зстрибу на землю. Увесь обмурзаний вишнями. Пузата торбина вдтягу йому руку. Бабушка Стеха полегшено зтха: От гаразд.

Прийду до вас яблука трусити, каже Андрйко.

Еге ж, старенька неквапно ступа, обмацуючи стежку палицею. Вноч так гупають, аж у хат дзвенить.

На рундуку хлопчик висипа соковит вишн у велику емальовану миску. Бери, Андрйку. Мен вистачить.

Хлопчик дивиться на стареньку, на сиве волосся, що вибилося з-пд хустки, й раптом каже:

Бабусю, взьмть мене внуком...