Твр про Т.Г.Шевченка

Кохайтеся, чорнобрив та не з москалями так розпочинаться одна з поем Т.Г. Шевченка. А умене одразу поста питання: чому в твой творчост, Тарасе, червоною ниткою проходить вдверта зневага до москальщини, москалв, ляхв та панв? А чи не тебе, Тарасе, саме т москальськ пани викупили з крпацтва? А чи не тебе вважали свом приятелем паничта пдтримували для тебя у скрутний час? А що зробив ти для свох рдних та землякв псля отримано свободи, кого врятував? У наймах, сестри, помрете! констатовано в одному з твох творв. От так то лише спвчуття до рдних, жодного натяку на дю, на спроби допомогти рдним людям.         Яка б доля чекала на тебе, Тарас, якщо б не зустрлися на твому життвому шляху т сам москал? Маю припущення, що до кнця днв свох розмальовував би ти кмнати та франки в панських матках, у кращому випадку сльськ церкви.         Твй нездоланний дух нацоналзму вдстежуться у всй творчост. Але ж ми укранц люди щиро, вдкрито душ. з метою пднесення рдно нац не можна зневажати ншу. Тим бльше, якщо представники саме ц нац надали тоб свободу, освту, пдтримку.         Я добре памятаю, що вдома у мо бабус було лише2 книжки: дореволюцйного видання Евангля та твй Кобзар, який вголос обожала читати моя бабуня. ще тод, в дитинств ( як дореч сразу) я не могла збагнути чому у тебе так малюсенько свтлих, лричних творв, чому в их так багато срост, слз, нужденност, кров,бди, страждань та злиднв? Бабуся моя, читаючи, час вд часу рыдала. мен моторошно ставало на душ вд слз та похмурих, суворих сторй, заримованих у поемах.         А ще у мох дитячих спогадах такий сюжет: пд час перебування на канкулах у бабус,кожен день ми з сестрою писали диктанти оскльки нших книжок у дом не було, бабуня надиктовувала нам вршован тексти з Кобзаря. Ми слухняно писали, роблячи безлч помилок, одночасно мряли быстрш вибгти на вулицю до друзв.         З дитячих рокв промайнуло багато часу, чимало що сталося с тих пр, залишила цей свт моя бабуся, загубився десь старенький зачитаний Кобзар, а я так не змогла сприйнятита полюбити поезю Т. Шевченка (якщо вдверто окрм врша Садок вишневий коло хати).         Як на мене Шевченко ункальна та в одночас суперечна особистсть. Бо з ншого боку, я пишаюсь тобою Тарас, за твй нескорений дух, за смлив думки та слова. За тво часв, твоя творчсть була герозмом! Ти дйсно один зсимволв Украни, видатна особистсть. Тво мр про незалежнсть Украни, туга за козачими часами були радикальними та вкрай опозицйними. А думки (думи) тво свободними та непдкореними. Тво надбання важко переоцнити         Але мен особисто, шановний Тарас Григорович, бльш за все подобаться не тво лтературне надбання, а художнй спадок. Безперечно, тво картини, багато малюнкв та гравюр виконан майстерно. Талановито передан емоц персонажв,геро картин настльки вражаючи, що здаться, за мить псля того як я починаю вдивлятись на репродукц полотен починаютьрозказувати сво нескнченн стор, теревенити мж собою, базкати та плткувати, не зважаючи на моздивуваннях неспшн безкнечн розповд зачаровують мене, заставляють задуматися я ловлю для себя на думц, що можу перетнути тонку грань психчного розладу. А гра свтла тн на твох полотнах просто вража та пдкорю мене. Вдивляюсь я  ввогонь свч на однй з твох картин, той вогонь, виблиску, мерехтить вд втерця -начеб загра до мене , тн на стнах починають рухатись Персонаж оживають стають реальними Ось так враження виникають у мене, колия дивлюсь на тво картини. Та гршним длом размышляю, що краще б ти, Тарасе, частше брав у руки пензель та фарби, а перо та чорнильницю використовував злее для написання листв         Ось таким суперечливим виглядаться мен Тарас Григорович Шевченко, мй Шевченко!P.S.Прости мене, Тарасе, за мо субктивн погляди, мо категоричн слова, а можливо колюч питання. За те, що ставлячи х я так не отримаю вд тебе вдповдей. За те,що ти не можеш посперечатися з мною, довести мен нкчемнсть мох роздумв. За те, що мо погляди залишаться непорушними.