1. Розкрийте змстрядкв М. ВороногоМоя девiза йти завiкомI бути цiлимчоловiком!

У вiршi-присвятi Iвановi Франковi М. Вороний, звертаючись до побратима по перу вана Франка, виклада сво погляди на життя, на мсце й завдання в ньому, на поезю. Вороний намагаться розiбратись, чи ма поезiя бути зброю в руках митця, чимистецтво ма вiдтворювати тiльки прекрасне. У житт велетн-гнобител ген-визволител. Вн вол йти за генм до бою. Поет бореться свом щирим словом, не чекаючи слави, нагород, наражаючись на небезпеку, йому прикро, що поряд стають, теж немовби до бою, а справд для пихи сво з порожнм серцем фарисе паперовими клинками Вимахують над головами. Проте не можна увесь час боротися, вд цього серце озлоблються, черств. Тому звернення до вльно поез це не дурниц, це душ вдрада, найкращий скарб душ. Вiн доходить висновку, що митець не маправа не реагувати на суспiльне життя, не боротись за щасливе майбутн, але водночас душа прагне пiзнання надземного, охоплення неосяжного, тому й цю потребу митець ма задовольнити:Моя девiза йти за вкомI бути цiлим чоловiком!