твр врнсть людини до рдного краю

Талановитий укранський поет, перекладач, критик та сторик втчизняно лтератури, пропагандист укрансько культури Микола Вороний довгий час був невдомий нам, бо його м'я творчсть були заборонен. А поет злее намагався вивести укранську лтературу на вропейський рвень.

Для поез М. Вороного характерн глибок флософськ роздуми, патротизм гаряче бажання бачити щасливим рдний люд, рдну Украну.

У поем "вшан-злля" М. Вороний порушу делему врност людини рдному крав, свому народов. Використавши легенду про перебування сина половецького хана у полон, його забуття про рдний край батька, поет з болем у серц звертаться до людей, як вдцуралися вд сво батьквщини, як, потрапивши на чужу землю, забули рдну мову. Чимало синв дочок Украни блукають по свту у пошуках щастя. Це до их звернен слова поета:

Краще в рднм кра милм

Полягти кстьми, сконати,

Нж в земл чужй, ворожй,

В слав й шан пробувати.

У поем "вшан-злля" в образ ханського сина бачимо тих укранцв, як шанують чуж звича занедбали рдний край, як забули сво звича. Микола Вороний зада риторичне запитання:

Де ж того вшану взяти,

Того злля-привороту,

Що на певний шлях навести,

Шлях у край свй повороту?!

Роздумуючи над поемою, я пригадав слова Т. Шевченка "Хто матр забува, того Бог расправа". Я переконаний, що горе тй людин, тому народов, який забува сво корння, свою мову, не дба про свою крану. Тому проблема врност людини рдному краю народу не може не хвилювати людство у будь-як часи.

Ми, молоде поколння, пднмамось у свому духовному нацональному зрост, крокуючи шляхами розбудови самостйно Украни, вддамо вс сили на благо нашо крани, мрмо про свй вагомий внесок у цю справу. Ми любимо свою Батьквщину, свй люд, свою мову, а тому так близьк нам слова поета:

За честь правду все вддай,

Если ти любиш рдний край!

Я гадаю, що тльки людина-патрот ма право бути громадянином сво нац, свого краю. Отож, я закликаю свох сверстникв бути врними свому народов, свой кран