цитати з оповдання Джури козака Швайки

Грш за вовкв т, хто прикидаться ними. 
У Воронвц так повелося здавна: як тльки висвали в землю зерно, найметкш хлопц збивалися у ватагу йшли у днпровськ плавн полювати на звра чи ловити рибу. Ранше це називалося здобичництвом. А тепер, хоча хлопц займаються все тим же, чомусь називаться козакуванням. А чому саме - нхто вже й не скаже. Щоправда, Санькв дальний родич сусда сухорукий дд Кбчик нколи казав таке: - По-татарському козак - це вльна людина, котрй сам чорт не брат. Хоче - звра полю, хоче - взьметься за шаблюку йде на ногайця. А ниншн - здесь дд Кбчик презирливо спльовував на землю, - швидше вд кози пшли. Обгриза геть усе в плавнях, а з очеретв носа не висову. Щоб, бува, якийсь татарин його не побачив. 

Ус ми знамо мена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, вана Мазепи. А ким були найперш козаки? Звдкля вони взялися? На ц запитання ти знайдеш вдповдь у новенькому гостросюжетному сторичному роман Володимира Рутквського 1-го з найблискучших сучасних укранських дитячих письменникв. Його дивовижн геро Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невломий козак Швайка з свом врним вовком Барвнком та хн численн друз з честю виходять з найскладнших ситуацй. А небезпека чига на кожному кроц, а надто, коли ти зважився пдняти шаблю на могутню татарську орду, а за твою спиною майже нкого...