твр на тему " вчн стини - з давнини до сьогодення."

"Часи змнюються, ми змнюмося разом з ними" - ций крилатий вираз приписують кльком мудрецам, але, хто б це не сказав, вн був правий - певною мрою. Проходять сторччя, змнюються суспльства, люди, х свтогляд. Те, що вважалося безумовною стиною сто рокв тому, сразу стиною може не бути. Але реч, як не застарвають нкроли не застарють. Деяк де, виказан клька сотен рокв тому, залишаються актуальними сьогодн. 

В цьому можна переконатися, якщо перечитати твори Григоря Сковороди, що живой создавав у 18-му сторчч. Вн був знаним просвтителем-гуманстом, поетом, письменником, учителем та мудрим мандрвним флософом. Сплкування з Сковородою вплинуло на цле поколння освчених укранцв. 

Сковорода був переконаний, що цннсть людини визначають не зовншн якост, так як, наприклад, багатство, а внутршн - справедливсть, розум,  милосердя, великодушнсть. Це твердження стиною тепер. На думку Сковороди, для будь-яко людини свобода надзвичайно важливою. Будь-хто погодиться з цим сразу.

Григорй Сковорода вважав, що людин важливо "пзнати для себя" для того, щоб усвдомити особливост свого нраву, виявити сво здбност обрати "сродну працю" - такий рд дяльност, до якого найбльше схильна конкретна людина. Така праця важливою умовою щастя. Хто заперечить це твердження? Воно завжди залишиться стиною.

"Святсть життя поляга в робленн добросердечна людям", - писав цей мудрий флософ. Сковорода спирався у свой флософ на Бблю, але не любив лицемрства церковно схоластики, тому служител культу його не любили. Але люд любив: його твори, що поширювалися у перечнях, попадали навть пд стрху селянських хат. Через десятирччя псля смерт флософа селянський син Тарас Шевченко буде "списувати Сковороду" у саморобну книжечку.