Допоможть будьласка написати невеличкий твр на тему: Мо роздуми пд час

У творчост Т. Г. Шевченка багато уваги придлялось дол жнки: х безправнсть, беззахиснсть, трагзм дол - завжди хвилював поета. Можливо, тому, що рано пшла з життя його матр, можливо, тому, що толика кохано Оксани тягостно зранила душу поета, можливо, тому, що була тягостною толика його сестер.
      У поем "Наймичка", яку поет написав 1845 року, розповдаться про долю Ганни - матер, яка не в змоз виростити сама дитя, пдкида сина багатим бездтним людям, а сама йде до них наймичкою, щоб бути бля сво дитини, хоч не маючи можливост сказати, що вона його мати.
      Коли в клас вчителька читала цю поему Т. Шевченка, було тихо, всх схвилювала доля Ганни.
      Слухаючи поему, я була вражена силою материнсько любов. Як же вмла Ганна глибоко любити, яку мала велику силу вол! Адже вона несли не размышляла про себе - всю для себя вддала синов. Ганна обожала сина мовчки, вн вдчував любов, дивуючись з почуттв сторонньо, як вн вважав, жнки.
      Мен болло серце, коли Ганна вдмовилася бути за матр Марков на веслл, хоча й розумю, як би й це було нестерпно.
      Коли читали рядки поеми про останн повернення Ганни з Кива, я була схвильована тим, якою добросердечною жнкою була Ганна, як вона обожала не тльки Марка, а його дружину, його дтей. Мен здасться, що якби Ганна розповла Марков ранше, що вона - його матр, то все у их було б добре. Я впевнена, що Марко зрозумв би свою рдну матр, бльше того - вн захоплювався би нею, вчинком.
      Останн рядки поеми не можна слухати без слз. Усе життя мрючи сказати Марков, що вона його матр, в кнц поеми, злее перед самою смертю, Ганна вдкрива тамницю синов:
      
      "...Прости мене! Я каралась
       Весь вк в чужй хат...
      Прости мене, мй синочку!
      Я... я твоя мати".
      Та й замовкла...
      Зомлв Марко,
      Й земля задрижала.
      Прокинувся... до матер -
      А мати вже дремала!
      
      Жертовнсть Ганни-матер, безмежну материнську любов Т. Шевченко пднс до найвищих надбань людства. Поет низько схилявся перед образом Матер, яка оберга сво дитя.
      Пд час читання поеми у мене наверталися на оч сльози - сльози вд захоплення образом Ганни, большим люблячим серцем. Марков, я впевнена в цьому, дуже поталанило. Бо й сьогодн, на жаль, дти, як несли не звдають тако сили материнсько любов. Я сидла мовчки й размышляла, чому Ганна - мати-покритка, крпачка, знайшла вихд для для себя, для сво дитини, чому ж сьогодн матер, як вдмовляються вд свох дтей? Чого ж браку цим матерям? ви знате, я знаю чого - м браку вмння любити, браку материнсько любов.