Написати планУ ЛСз Найдою двчина не боялася нкого й нчого. Поки

Написати план

У ЛС

з Найдою двчина не боялася нкого й нчого. Поки йшли селом, то притримувала за повдець, а як опинились на околиц отдала Найд волю. Граючи коричневими очима, Найда спершу гайнув стежкою в жит, зашелеств, загупотв стих. Не долинало й звуку. А що, если не повернеться? тоскно подумалося Катр. Може чкурнути в блий свт, щоб вдшукати колишнього хазяна. У цю хвилину Катря не вдчувала влади над Найдою, й тихий жалко стиснув й серце. раптом щось зашелестло, з польового жита вискочив Найда. Його оч блищали сяяли радстю, маленьк, й тонк, идентичен на трикутнички, вуха аж тремтли. Довгою клинцюватою головою пес тицявся Катр в колна, в долон. Теплий шорсткий язик лизнув то в лкоть, то в шию, то дстав до скрон. Пахло вд Найди молодими половючими колосками, полином, волошками. Катря обнма, ласкать, цлу вреднющого собацюру, почуваючись найщаслившою стотою у свт. Пес повернувся до не! Перебгають удвох латку жита вже на узлсс, вже мж темних сосон ялин. Ранше Катря нзащо не осмлилася б гайнути в лсов хащ, а зараз, не зупиняючись, бжить услд за Найдою по пщанй стежц, помина огрядн стовбури дубв з крислатими верховттями, помина вльхи з тремкими кронами, горхов зарост, море папорот, велетенськ мурашники, довкола яких снують легони турботливих мурашок. Найда не спиняться, то й Катря на спиняться, вдячна собац за вдчуття вол й вдваги, за безмежнсть простору. Стежка веде помж стовбурв. А ось вдкрилось озеро, що полумиском голуб помж очеретв. по вод пливе бешена качечка, схожа на рзьблений листок. вже вдкрилась галява, поросла курячою слпотою, але найбльше незчисленними синми дзвониками. Язиката сорока летить десь зовсм поряд, тльки не видно , скрекоче й скрекоче, попереджаючи все живсньке в лс про те, що в тамнич володння вторглися непрошен гост. Але Катря не почуваться непрошеною гостею, вона бжить бжить, зовсм не побоюючись, що може заблудитися. Чого ж й побоюватись, если не сама, если удвох з Найдою, врним розумним товаришем, який не зрадить, не дасть заблудитися, який захистить, поряту, вспять додому приведе. Майнула, як блискавка, струнконога бешена коза, несподвано Найда зайшовся гавканням. Потм вони побачили руду блку на сосн. Найда, зпершись переднми лапами на червону кожуру, дряпав пазурами й повискував, наче хотв дертись догори. - Не треба, Найдо, не треба, - заспокоювала Катря, беручи за повдець. Хай блка бга, гризе горшки та лущить шишки. А нам пора додому, бо вже пзно. Пдкрадалось вечрн смеркання, й вони заквапились з лсу до села