твр на тему наця без рдно мови що людина без кров

Кажуть, народ живим, допоки живе його мова. "Мова це кров, що оббга тло нац. Виточи кров умре наця" (Ю. Дзерович). Тож вд нас, ниншнього поколння молодих, залежить, чи не перерветься та золота нить, що пов'язу поколння з поколнням. Саме вд нас залежить, чи не будуть замулюватися криниц рдно мови. Хай бля наших криниць звучить нше слово ми рад гостям, ми втамумо хню спрагу, адже укранц народ гостинний.

Та дбаймо про рдн криниц! Надзвичайна наша мова тамницею. У нй ус тони й вдтнки, ус перебегай звукв вд твердих до найнжнших, вони мелодйн, вишукан. Тому про чистоту х треба дбати постйно.

Здавна вдомо, що рденьке слово, виплекане народом родом, ма тамничу здатнсть тримати людину в повнот сторичного й духовного буття. "Мова душа кожно нацональност, святощ, нацональний скарб" (ван Огнко).

Але безмр свтовий космчний не дасться в руки безбатченкам. Тож перше слово, звернене до мами, хай стане оберегом у пам'ят, щоб нести його в соб як маленьку сполохану пташку, а если стане тягостно лиш вдчути цю полохливу нжнсть, тод вс труднощ стануть незначними. Востину правдив слова: "Рдна мова даться народов Господом, чужа людьми, приносять на встр ворожих списв" (В. Захарченко).

Знання рдно мови визнача багатство, широчнь нтелектуальних естетичних нтересв особистост. Той, хто не зна рдно, материнсько мови або цураться , сам засуджу себе на злиденнсть душ, 100 безбатченком. Ми пройшли тяжкий шлях приниження, нищення, вже здавалося, що все винищено, випалено. Та на згарищ рун раптом прориваться живе укранське слово, за ним тягнуться нш укранське слово вдроджуться знову.

Ниншнй час ми вже не називамо вдродженням, ми перейшли цей рубж, нин ми знаходимося в стан розвитку. Тож розвиваймося сам, розвиваймо та вдосконалюймо наше найбльше багатство нашу мову.