Твр на тему "Повага до старших - це запорука тво старост"

Страничка и более в тетради в линейку.

Повага до старших традиця в Укран
сторя нашо крани нарахову вже багато столть навть тисячолть. За цей довгий час у нас з'явилось багато традицй. Деяк суто укранськими, деяк н, як, наприклад, Новий рк. Але незважаючи на х походження, ми приймамо любимо кожну з их. Ми радмо Новенькому року, з охотою справлямо Великдень та Трйцю. Кожну з цих традицй ми святкумо по-рзному. Так, як заведено вдзначати те чи нше свято. Тобто для кожного свята сну якийсь власний ритуал, якась послдовнсть дй. На Великдень наш бабус печуть паски, а на день народження торти.
скльки жили на свт укранц, стльки вони пдтримували ц традиц, а окрм цього створювали нов. Так, як, наприклад, традиця поваги до старших. мен здаться, що з'явилась вона якось сама по соб, просто протягом сплкування.
Повага до старших не якимось ритуалом, що повторються тльки деклька разв на рк. Ми повинн пдтримувати кожного денька. Я не маю на уваз, що треба твердити свом батькам, бабусям та ддусям, що ми х поважамо, адже слова це тльки слова. А слова треба пдкрплювати дями. Та як же довести старшим, що ми х дйсно поважамо? Чи дуже це важко? Чи багато зусиль треба до цього докласти? На мою думку, це зовсм не важко не потребу майже няких зусиль. Злее тршечки. Зовсм не важко поступитись мсцем у трамва чи тролейбус. Але це вже символ поваги до старших. Постояти зовсм не важко, а от бабус посидти примно буде. Цей вчинок дрбниця, але вн показу, вихована людина, чи н. Хлопець, який пвнем сидить у переповненому автобус, а поруч 100ть стомлена бабуся, зовсм не виклика поваги. А нколи бува так, що вона просить його поступитись мсцем, а хлопець вдмовля. Це, на мй погляд, вже зовсм хамство!



Окрм цього, треба завжди бути ввчливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати "будь ласка", а если отримуш те, що хотв, треба подякувати. Не можна пдвищувати глас на дорослих. Це буде просто неприлично. Ми не завжди згодн з ними, але все ж таки треба стримуватись. Якщо до тебе звертаться хтось з дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потм висловлювати свою думку. Бо неввчливо буде влазити, або ще грше, канючити чи кричати. Якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокйно, без крику та гамору. Хоча нод так хочеться повибрикувати, я намагаюсь стримуватись. Неповагою також буде влазити у розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитись за втручання, а вже потм говорити. снують нш правила, що стосуються сплкування. До людей, що посдають в твому житт рзн мсця, треба звертатись по-рзному. Якщо це вчителька або незнайома людина, треба називати на Ви, бо називати на ти можна тльки найближчих людей, що старш за для тебя: маму, тата, бабусю або ддуся. А ттку та нших родичв треба величати тльки на Ви.
Ус ц верховодила прост, х не так вже багато, тому я вважаю, що саме так ма поводитись кожен.