Яке речення називають двоскладним ?

Двоскладне речення речення в якому обов'язково повинн бути обидва головн члени пдмет присудок. Наприклад, речення

Я так люблю зимов вечори в людському дом, де зростають дти (. Жиленко).
Адже це теснее не дивно, що ми твердо, супротивно, владно губам (П. Тичина)
складаються кожне з двох простих двоскладних речень (синтаксичн центри я люблю, дти зростають, це не удивительно, ми губам).

У двоскладному реченн якийсь головний член може бути пропущений, але вн просто встановлються з контексту або ситуац. Наприклад, у реченн Ранн пташки росу п'ють, а пзн сльози ллють (Нар. творчсть) у другй частин нема пдмета, але вн домислються з контексту: пзн пташки сльози ллють. Поза контекстом так речення незрозумл. Отже, ц два речення двоскладн неповн.

нод присудок у реченн може бути вдсутнй, не вдчуваться потреби в ньому вн, так би мовити, самоочевидний, тобто виплива з змсту самого речення: А здесь Чпка в хату (Панас Мирний).

Найчастше це трапляться в описах та ремарках: Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений розгою; в город бля хати, з причлку, квтки, соняшники маленька верба (М. Кропивницький). У таких реченнях обставини мсця (що стосуються присудкв), а сам речення констатують переважно розмщення або пересування когось або чогось у простор. До наявних у их пдмета обставини легко домислються присудок: ворота й хвртка стоять, найдорожче й найважче чека, Чпка заявився, хата стоть, город Розкинувся, квтки, соняшники верба ростуть.

Ц речення, також двоскладн неповн. За тим, як спввдноситься змст висловлювання з дйснстю, як уявляться в ньому носй д, стану або змнно ознаки чи взагал уявляться, двоскладн речення можна подлити на особов, неособов та безособов.

Особов й неособов двоскладн речення за структурою однаков. Рзняться вони мж собою злее реальним значенням пдмета.