Мин твр кожна пташка свом носиком живе

Мин твр кожна пташка свом носиком живе

Задать свой вопрос
1 ответ
У майстерн було вогко й незатишно, як у будь-якй старй гончарн. 
Пд низькою стелею висв тьмяний олйний лхтар. Вн шипв потрскував. Було б зовсм темно, коли б навпроти широких дверей не палало горно, що в ньому гончар випалюють посуд. По стнах майстерн метушилися вдблиски. У хнй гр все видавалось химерним. На полицях стояли готов до випалювання миски, горнята, гладишки й глечики. Вони були пдсушен, але ще сир. Горно палало малим вогнем, щоб сразу посуд не попсувати. Тльки годин через всм гончар мав запалити вогонь большой з дров соснових, липових чи осикових. 
- Ви все не знате спочинку, - здивувався козак.- Хба глечики потрбн для вйни? - Ми здесь не глечики затяли. 
 Гончар узяв чималий кавалок глини, кинув на верхняк станка, закрутив круг. Пд його руками почала виникати кубушка з вузьким горлечком товстими стнками. 
- Если оцю мактру набити порохом залзяччям, а у ц дрочки вставити запален гноти та скинути з веж на голови ворогам  
Козак уважно роздивлявся черепяну бомбу.
, оставишь ответ?
Имя:*
E-Mail:


Добро пожаловать!

Для того чтобы стать полноценным пользователем нашего портала, вам необходимо пройти регистрацию.
Зарегистрироваться
Создайте собственную учетную запить!

Пройти регистрацию
Авторизоваться
Уже зарегистрированны? А ну-ка живо авторизуйтесь!

Войти на сайт