Твир миркування про украйнську мову

Любов до рдно мови, любов до рдно Батьквщини невддльн поняття. Вони споконвку живуть у людських серцях притаманн тим, хто шану сторю й культуру власного народу. Дйсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любов до рдно мови, а також сво тривоги за долю. Дйсно, не було жодного поета, який би не покладав на рдну мову найсвтлших надй. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невдривною вд дол укрансько мови. 

Мова це душа народу. Немовля з перших днв свого снування чу рдну мову вд матер, а потм, пдростаючи, повторю перш пестлив слова. Це, звичайно, саме т слова, як промовляла ще за сиво давнини над колискою молода жнка, чимось идентична на матусю. Ц слова сповнен почуттям, нби квтка нектаром. 

Мелодйна та неповторна укранська мова ввбрала в себе гомн лсв, полв, рк морв земл нашо. Слова нашо мови переткан вишневим цвтом, барвнком, калиною. 

Укранська мовна традиця сяга до княжих далеких часв. За часв Кивсько Рус наше слово повновладно зазвучало на державному рвн. Потм виникли школи, друкарн, як видавали не злее духовн твори, а й пдручники, науков трактати. Але шлях нашо мови був тернистим. Скльки заборон прийшлося зазнати укранськй мов, починаючи з часв Петра Першого! У 1863 роц один з петербурзьких циркулярв переконував, що "малоросйського язика" взагал не сну. З ужитку виганялися рдн до недомогаю слова. Росйський цар хотв, щоб люди забули, що таке Запорозька Сч, Украна, козак... 

XIX столття, означене в стор вропи як столття гуманзму, весни народв, виявилося для укранцв лютою зимою. Мова вмирала. Дялося це тод, если на охранник духовност народу стояло могутн слово Тараса Шевченка. Але вд народу приховувалися найвищ прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори вана Франка, Лес Укранки, вана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. 

XX столття виявилося ще страшншим. Укранське слово бдувало, вмирало з голоду, рыдало над страченим, але вдроджувалося. доки люд мав свою мову, його серце завжди воскресало, голося, смялося. 

Сьогодн нашй державнй мов потрбн не тльки вдповдн законодавч акти, але й наша духовна мць, любов до знань, справедливсть, нтелгентнсть, наша нацональна самосвдомсть. 

Поет схвильовано писав про державну мову Украни: 



Вона, як зоря пурпурна, 

Що ся з небесних висот 

там, де звучить рдна мова, 

Живе укранський люд. 



Наша укранська мова це золота скарбниця душ народно, з яко ми виростамо, якою живемо й завдяки якй мамо величне право й високу гордсть менуватися народом Украни.