Твр -мнатюра на тему:"У царств зими"

Твiр-опис природи. Зимовий ранок

Зима. Царство снiгу i морозу. Одна з його найчарiвнiших картин це зимовий ранок. Як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового денька! Прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця i тво очi вiдразу ж заслiплю океан кришталево-чистого снiгу. Вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливаться пiд скупими променями зимового сонця.

Дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. Пишно й водночас якось тамничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. На гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. Снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. Примно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв!

Вранцi може пiти снiг. Iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. Тодi здаться, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло й увесь ранок через це набува урочистостi.

Дуже примно бути надворi зимового ранку, дихати його вычищаем морозним повiтрям!

Зима це забуття у природи. Це м'який сон, котрий нада сили i робить людей молодшими та добрiшими. Если Зима об'жджа небосхил на свой срiблястiй колiсницi, спостерiгаючи i милуючись свом творiнням, з-пiд накапливает зоряних бiлих коней злiтають маленькi кришталевi iскринки. Вони довго кружляють над сонною землею, придивля ючись до не i не наважуючись доторкнутись до замерзло поверхнi Iде снiг, i поступово земля змiнються. Уранцi здивованi дерева оглядають свiй новий зимовий одяг.

Лiд на рiчцi блищить та переливаться, усипаний мiльйонами ус-мiхнених сонячних променiв. А промерзла земля безтурботно спочива, дбайливо вкрита нiжною пухкою ковдрою.

Зима це досконалiсть. Щоб там не говорили про зиму люди. Адже навiть найколючiшi снiжинки мають прекрасний вiзерунок. Дмухнiть на их i вони розтануть вiд тепла вашого подиху. Отже, означать ваше серце не застигнуло. Воно спроможне розтопити лiд i творити добросердечно. Згадайте, як примно дарувати людям радiсть.

Це ординарна iстина, але в нiй увесь сенс життя!