твр-роздум на нравственно-етичну тему "В душ осердя - милосердя

Пригадуться одне з оповдань А. П. Чехова про лкарв. Це оповдання "Випадок з практики". Дочка власниц фабрики хворла. Викликали лкаря. Вн оглянув сказав, що все гаразд, просто треба вдпочити. А поруч стояла мати. Стояла нерухомо дивилася на лкаря заплаканими очима. Потм попросила, щоб лкар не вд'жджав, бо минуло ноч дочка налякала свом станом, а вона в не одна-дина дитина. Лкар хотв сказати, що в Москв у нього багато роботи, що вдома чека см'я. Але глянув на обличчя жнки залишився. Що примусило лкаря залишитись? Обов'язок? Н! Милосердя, бо милосердя це готовнсть допомагати ншому. У цьому випадку я бачу два аспекти милосердя: переживання, вдчуття чужого болю як свого порив до реально допомоги. Без переживання милосердя вироджуться в холодну благодйнсть, а без реально допомоги перебегать у пусту сентиментальнсть. 

Колись у нашй кран мряли про те, що не буде майново нервност, вс будуть жити заможно. тод милосердя нкому не буде потрбне. Але це не так. Залишаться старсть, самтнсть, хвороби, стихйн зла. Саме вони будуть потребувати суспльного ндивдуального милосердя, тобто людинолюбства допомоги. Де ж витоки милосердя? 

Вони лежать у стародавнй, родовй солдарност, що суворо зобов'язувала будь-якою цною визволити, захистити "свого", виключаючи "чужого". Але все йде вперед, не стояло на мсц розумння милосердя. 

Семирчний хлопчина серед чужих у притулку. Вн пише листа дядьков, що сидить у тюрм. Розповда про батька, що помер, про матр, яка покинула його. А отдал запиту, если у дядька денек народження, бо вн йому хоче приготувати подарунок: "Я Для вас желаю написати врш". Пише хлопчина не рдному дядьков чужому. Свята дитина! Що ж може бути найблагороднше за цей порив дитячого серця, дитячого милосердя. 

Чи вчать милосердя? 



Милосердя любов до всього живого, допомога всьому живому. Природа теж живая. Будьмо милосердн до не, допоможемо й. Свй гнв ван зотович (О. Гончар "Собор") спрямував проти сина таких, як вн, губителв Днпра, Скарбного... Це вони "пв-Украни пустили на дно, мыслили, море збудують, а збудували болото! Гнилостном цвте, на всю Украну смердить!..." Згубили. Де ж милосердя до Природи? А вона сьогодн плаче гркими слзьми, просить допомоги. Просять допомоги забруднен промисловими вдходами рки, озера, моря. Гине фауна флора життдайних океанв, забруднених розливами нафти. Вони благають державного милосердя. Екологи, "лкар природи", мають врятувати м життя. А ми, люди, мусимо рятувати природу один 1-го свом дяльним спвчуттям у ниншн складн часи економчно, екологчно психологчно скрути, бути сестрами милосердя. 

Моя мря стати лкоричневом, допомагати "ближньому свому". Ця мря навяна мен долею лкаря, педагога, гуман100 Януша Корчака, його високою акцю духовного милосердя: вн не зрадив лкарського деалу служння ближньому загинув разом з дтьми з врейського гетто в газовй камер нмецького табору, хоч мав можливсть залишити свох вихованцв, а самому вижити. Його жертовний подвиг вразив мене заполонив мо серце. Дйсно, хто ж як не лкар, завжди першим прийде на допомогу людин?