текст опис про паркмнмум 2 сторнки звичайного зошита буду вдячна

У кожно людини у рдному мст сво улюблен мсця тих, куди приходиш, если сумуш або если переповнений радсними почуттями. Про це мсце знаш тльки ти, це мсце тльки тво, ти нкому про нього не розповси, тльки йому ти перевряш сво радост й суми. У мене теж такий улюблений куточок це наш мський парк, я желаю про нього розповсти Теснее клька рокв пройшло з тих пор, як ми оселилися в нашй квартир на сьомому неб, тобто на сьомому поверс висотного будинку. Навколо нашого будинку були невелик га, ми з родителями проводили там вихдн дн й навть свята. Але проходили роки, а з ними поступово зникали зелен галявини, посадки й кущ черемшини. На хньому мсц побудували нов житлов мкрорайони. стало смутно, що пшли безповоротно наш зелен друз. Виросл на наших глазах дошкльники посадили перед будинком топол й саджанц фруктових дерев, але ц дерева все-таки не повернуть вспять тих веселих митей, коли ми вльно бгали по посадках От чому я йду у мський парк вс частше ловлю себе на думц, що дуже полюбила його нжний светло-зелений навесн, яскравий барвистий ултку, що шарудить жовтий восени, тихий блий узимку. От перед мною колишеться зграйка берзок-сестричок, х нжн, леген листики тремтять на втр, як крильця на блому платт. Притулишся до блого стовбура, здаться, що чуш, як по ньому повзуть трудяги-мурахи, а сама берзка розповда казку про сво життя. Отут колись росли мцн молод дубочки, а тепер я бачу змужнл сильн дуби, бачу, як по хнх глках перелтають птаха й стрибають блки. Я сиджу на крамничц й любуюся блакитною ялиною улюбленим деревом мого дитинства. Я уявляю соб новорчну ялинку, всю в блискучих грашках блискаючому дощику. спалаху давно забуте вдчуття, коли прокидашся ранком з хвилюючою думкою: а що пд ялинкою? Як подарунки принс Дд Мороз? На цй крамничц нередко сидять молод мами сколясками. Тут вони вдкривають свом дтям тамниц природи: молоду зелену травичку, що колються колоски, невигадлив квточки, пташку на глц й мурахи на кор дерева. На цй крамничц вдпочивають навчен досвдом бабус й ддуся, як люблять свох онукв навть бльше, нж власних дтей. Отут, у парку, нередко зустрчаються закохан. Я посмхаюся, кудись дуть дрбн непримност. Потм виходжу з мського парку й таке вдчуття, немов напилася живо води з джерела природи. Тихенько йду по протоптаних вузьких стежках почуваю себе вдпочило й готово до нових, цкавих важких справ, яких не боюся, тому що в мене мсце, у якому я завжди вдпочиваю й де набираюся сил. Як добре, що в нас мський парк!