Помогите написать на украинском языке письмо в будущее для себя.

Я деклька разв перечитала назву, написану на ще порожнему Вордвському аркуш. все врно, жодних помилок. Це справд лист до майбутнього, а не у майбутн. Здаться, що значення цих рядкв не змниться вд прийменника до чи у, але насправд це не так. Я звертаюся до свого майбутнього, яке, насправд не являться чоловком чи жнкою. Майбутн середнього роду. Тож я пишу Йому чи то з проханням, чи вд того, що не знаю з ким сразу поговорити. Шановне майбутн, я не знаю, будеш ти свтлим, як денек, чи темним, як мсяць за хмарами, але якимось ти будеш. , насправд, все залежить навть не вд мо дол, яку я так люблю, про яку нередко згадую, а вд мене. Я тисяч разв мыслила про те, що буде отдал: як розгортатиметься мо життя, як под стануться, кого поважатиму, а кого зневажатиму та чи здйсню все задумане сразу? Мй дядько каже, що для мого вку в мене занадто багато амбцй. Життя зовсм не таке, яким ти його сразу бачиш , - посмхаючись каже вн. Звичайно, в нього воно нше. я не можу сказати, що краще, нж мо. В один з 365 днв року мй дядько перестав мряти, а почав ставити перед собою мету, позбавлену кольорово картинки. так буде з усма нами. Як можна уявити щось, не вдчуваючи на дотик, не уявляючи аромату, не чуючи звуку? Це схоже на прийом ж з придавленим прищепкою носом. Тож, мо любе майбутн, ти, як нхто нший знаш, про що я мрю безсонними ночами, навщо мучу для себя питаннями чи бавлюсь вдповдями. Ти знаш вс мо мр бажання, як з року в рк стають все рзномантншими, але незламними. Ти знаш всю мою сутнсть вдповд на будь як питання, знаш чому я не дремлю до четверто ранку, а коли прокидаюсь, то не задумуюсь на яку ногу стати. Майбутн, ти значиме для кожного, але ми сам виршумо, як до для тебя ставитися. Хтось на перший план ставить особисте життя, щасливе замжжя купку малюсеньких дтей, нший грош, автомобл, зустрч, на яких, розмальован свтськ левиц та х молод доньки будуть посмхатися одна однй, а за спиною встромляти лезо в сонн артер. Майбутн, мабуть, давно я не разговаривала це слово стльки разв в промжку 15-ти хвилин не знаю, радти цьому чи н. Я опасаюсь для тебя нод. Я ще я проти прогресу, памяташ? Я хочу повернутись в т часи, де люди з захватом читали книги, грали на музичних нструментах частше прогуливались в театр. Туди, де мо бабуся ддусь були молодими зовсм не думали про тебе, майбутн. Я хочу повернутися в часи, де молод люди читали врш та прозу один одному прагнули до наук. Я зневажаю сучасникв, хоча сама до их належу. Може для себя зневажаю, в цьому ще не розбралась. Я проти наркотикв палння, алкоголю та медицини, раннх шлюбв та аборту. Я люблю сво м100 так, як любить його моя крана, нажималю його так само, як мати мст. Моя мова, безперечно, найкраща я пишаюсь нею. Я пишу ц рядки розумю, що думки мо випливають десь з глибини душ, оминаючи вс судини головного мозку. Я пишу лист до майбутнього, яке середнього роду. А ще зранку до мене прийшла цкава думка, про те що людина помира тод, коли наступа певний етап старост. Бред? Де в чому, але це особисто моя теоря. Якщо хтось з нас помира, то тод, если йому написано тому, що потрбен десь там. Але чи насправд люди, як помирають в молодому вц або й немовлята чомусь не потрбн на цй планет? Невже так рано для х душ тла приходить старсть? Чи може в них нема майбутнього? Майбутн, чому ти мовчиш? Не кричиш не злишся на мене, не кажеш, що ти не воно, а в мому випадку жночого роду. Чому ти не кажеш, що мом будеш, если я подорослшаю почну приймати серйозн ршення, чому не кажеш, що батьки мо тод будуть старшими бачитися з ними я буду рдше? Де слова про те, що я можу опуститись до самого низу чи пднятись до вершин? Чому ти не кажеш, що мо майбутн я?